Мене тригернули ці розкладені на землі речі на продаж. Бо вони - про біль, про падіння, про потребу виживати. Цю світлину зробила сьогодні на Салтівці (найбільш постраждалий від російських обстрілів "спальний" район Харкова).
Наші люди скинуті в прірву не вперше. Мої батьки були виховані в совку - без вміння виходити за рамки загально прийнятого. Без підприємницького досвіду. З нав'язаним уявленням про "стабільність" - але ця "стабільність" зникла разом з втратою збережень на "книжці". Після того - прірва, де мільйони таких само людей змушені були вчитися жити й виживати. Часто вже в зрілому віці. Коли світ в своєму капіталістичному розвитку пішов вперед - ми, прив'язані до совка, змушені були відставати разом з росіянами.
Росіяни лізуть, куди не треба - і нас тягнуть. Росіяни не вміють будувати економіку - і нам дісталося. Росіяни не справилися - і наших людей "довбануло" так, що на початку незалежних від СРСР років такі розкладені ковдри з особистими речами на продаж лежали скрізь.
А тепер війна вдарила по найслабшим. По тим, яким вже, напевно, пізно перебудовувати роботу мозку на інший лад. Покоління, яке народилося в окупації "союзу", пройшло з ним роки поганих експериментів, не отримало ні свободи, ні прикладу успіху, ні стимулу й розвитку - тепер через війну змушене знову розкладати особисті речі на міських тротуарах.
Тут серветочки, зв'язані старечими руками. Старомодні сукні й светри, дбайливо збережені жінкою, яка пройшла радянські часи і вийшла з них наляканою, зменшеною й безпомічною. Я так це бачу, і можу помилятись - прошу вас висловити й ваше бачення. Комусь вдалося виховати себе вільною від радянських штампів людиною - і це величезне досягнення, або в деяких випадках сукупність удачі, сприятливих обставин, чи цілеспрямованого бажання вирватися.Проте саме в ці дні, саме ці серветочки на землі мене вибили з колії. Можна дискутувати про те, що українці мали б навчитись ставати на ноги за роки незалежності, або побудувати економіку, як в Польщі. Це так. Але додамо й той факт, що тільки Україна стала тим магнітом для росіян, що до нас вони лізли більше, ніж до всіх інших країн. Польщі росіяни не заважали. Або ж не влаштовували в Польщі ні Голодомор, ні Геноцид. Як і в Фінляндії. Як і в країнах Балтії.
Навкруги - стерильна чистота, все посаджене, побілене, відремонтоване, і хоч і поранене - але живе. Такі ж розкладені речі на тротуарах бачила вже в 2022-му, після "свіжих" прильотів. Зруйнована багатоповерхівка - а біля неї на тротуарах люди продають сервізи й серветочки. Знаю, що й самі "наголосували", і щось від них залежало, але нахабний росіянин витратив величезний ресурс, аби змінити, змішати, вбити ідентичність, забрати останнє, перетворити на схожого до себе.
Це комплексна проблема, з якою ми підійшли впритул до початку російської агресії.
