Сьогодні філософський нарис про життя та смерть, бо побачила цікаві новини з ОРДЛО та росії й трошки замислилась над їх символічністю.
«Народився-жив-помер» банальний шлях більшості людей. Дуже страшно, що оце «жив» на пам’ятнику пишеться лише рискою, що розділяє народився та помер. Бо в когось в цій рисці настільки багато, що ось немає вже людини, а її творчість, її життя досі сяє, як вогник, ведучі інших людей крізь темряву життя. В когось ця риска, це книги, картини, наукові відкриття, відбудовані міста, вилікувані та врятовані люди, професіоналізм та талант, щирість та вдача, щаслива родина, діти, онуки, перемоги, знання, цілий світ, а в когось лише риска, бо нічого та людина по собі й не залишила.
Оце дивлюся на нових тисячі могил в ОРДЛО, в колись рідному Свердловську (Довжанську) й думаю, що пройде час, зникнуть й вони, й ніхто не згадає їх, ані живих, ані мертвих, бо нічого ці люди по собі не залишили. Нічого! Шкода, що не спитаєш їх, померлих, чи варто було перекреслювати своє життя тоді у 2014 році, щоб отримати цю риску між народився та помер настільки швидко, що більшість з померлих й дітей по собі не залишили.
Смерть для росіян, це, як звільнення від того страшного, пустого життя, яке вони живуть. На росії дивне відношення до людини, до життя, до смерті. Це абсолютне знецінення. Абсолютне. Таке було й у СРСР. Життя людини не коштувало ані копійки. Людей було так багато, що партія якось не заморочувала собі голову їх збереженням. Саме з СРСР пішло відоме «баби ще народжають» та «наші баби у полі народжували».
Тому людей в СРСР не берегли ані при народженні, ані за їх життя. Епідемії, хвороби, м’ясні штурми на фронті, життя без ліків, життя без гігієни…
Варто згадати, що в СРСР не було декрету, дітей народжували у полі, віддавали у яслі, бо декретна відпустка була лише 56 днів до та після народження дитини, лише у 90-ті її збільшили до 3 років.
Смертність немовлят та породіль в часи СРСР була катастрофічною. Лише в другій половині 1960-х – першій половині 1980 рр. в СРСР почали говорити та діяти щодо зменшення рівня дитячої смертності. Тобто рівень дитячої смертності став таким, що держава змушена була щось робити, щоб зберегти та покращити демографічну ситуацію. Саме в цей період були прийняті рішення щодо необхідності будівництва та відкриття мережі жіночих консультацій, лікарських стаціонарів, пологових будинків і дитячих лікарень із максимальним забезпеченням жінок і дітей лікарняними ліжками.
Баби-то народжували, діти не виживали! Тобто у багатьох народжених в часи СРСР не було навіть могилки, а дати народження та смерті могли бути в один день.
Високий показник дитячої смертності в срср назвали банально – «причинами провалу реформ у системі охорони здоров’я був недостатній рівень державного фінансування, а також нарощування кількісних показників». Тобто баби народжували, як контейнер без лікарів, без професійної допомоги, без ліків, догляду та в антисанітарних умовах.
В 1971 році, коли мене народжувала моя мати, породіллі лежали у коридорі, на підлозі, усюди був стогін, крики, сморід, матюки санітарок… Скільки зламаних доль тоді було? Оце в селі де я зараз живу є чоловік, мати його померла, він інвалід дитинства, абсолютно лежачий. Інвалідом він став при народженні, їх було 2 хлопчика, близнюки. Важкі пологи, без кесарева розтину, тягли щипцями. Одному хлопчику не повезло, йому скрутили шиї, він помер при народженні. Іншому не повезло ще більше, він вижив, отримав травми хребта, залишився паралізованим інвалідом. Усе життя в інвалідній колясці, а тепер лежачи. Не переймайтесь, за ним доглядають, є опікун, він має гарний догляд, родину з чужих людей, які просто взяли на себе відповідальність, а ще мій смачний козячий сирок й молочко. Мати його при пологах теж отримала страшні травми, більше не змогла народжувати й все життя ходила згорблена з палицею. Отака була найкраща у світі медицина для народження щасливих радянських людей.
Державі було байдуже на те, як з’являлись на світ її громадяни. Майбутні доярки, будівельники, трактористи, шахтарі, шевці й навіть культурна інтелігенція. Про аборти я вже й писати не буду. Я хочу саме про народження. Про те, як в часи срср щасливі жінки народжували щасливих дітей, які мали жити так, щоб їм заздрив увесь світ.
Саме тому я не розуміла, не могла збагнути, чому після такого пекла, чому після такого життя, люди з замріяними очима мекали, як вівці в загоні – «назад в ссср».
Я маю на увазі земляків з ОРДЛО, про росіян тут все ясно, бо іншого життя вони так й не побачили, навіть після отримання росією незалежності від тягаря братських республік. Але ж українки, східнячки, які мали гарні пологові будинки, вибір між приватними та державними лікарями, станом на 2014 рік, як ці люди, які мали пам’ятати це радянське пекло пологових могли мріяти повернути його назад ще й для своїх дочок, онучок. Як?
Це щоб отримати задоволення знаючи, що її дочка буде принижена, облаяна, лежати у бруді, холоді, тремтіти за дитину, яка помре від стафілококової інфекції чи за себе саму, бо буде помирати від пологового сепсису?
Але оте «назад в ссср» було наче мед, наче наркотик, наче магніт, бо ж тисячі там на Сході й тут по іншим областям України, мліють від цієї мрії- повернути усе, щоб було, як в часи срср.
Що цікаво, ось в ОРДЛО повний СРСР. Абсолютне повернення у 90-80-70-60 й вже навіть трошки 50-ті. Ні лікарів, ні пологових, ні сучасної медичної техніки, ні стоматологів, ні професіоналів, усе, як в срср, бруд, мат, стафілокок. Але усе це чомусь не викликає радощів у будівничих цього цікавого світу здійсненних мрій.
В соцмережах ОРДЛО постійне скавчання: «почему нет культуры ослуживания», «почему в кафе тараканы и грязная посуда», «в больнице нет врачей», «закрыли роддом», «в роддоме умерла роженица, заразили чем-то»… і так до безконечності.
Агов, а що не так? Ви ж хотіли в СРСР – маєте СРСР.
Ну й для тих, хто ще вірить в «справедливая, сильная, россия, где власть заботиться о людях».
Сучасність росії без прикрас: «У січні 2026 року у пологовому будинку №1 Новокузнецька сталася трагедія: за повідомленнями ЗМІ, за короткий період померло 10 новонароджених немовлят. Порушено кримінальну справу про недбалість, головлікаря затримано, а пологовий будинок закрито на карантин через спалах інфекції. Попередня причина смертей – тяжка внутрішньоутробна інфекція».
Наразі на росії черговий бум закриття пологових будинків у рамках «реформ та оптимизации». Скоро бабам в ОРДЛО та росії ніде й народжувати буде. Але нічого, є ще поле, баби ж народжували, тому – гойда!
