Мало хто не знає цієї фрази, якою завершився один із найкращих творів ХХ століття
Дев’яносто років тому, 30 червня 1936-го, світ побачив роман, який спростував твердження, що історію пишуть переможці.
Маргарет Мітчелл починала писати свою книгу з останнього речення, яке вже знала наперед: «Вона так і не зрозуміла жодного з двох чоловіків, яких кохала, і тепер втратила обох».
Для авторки поразка Півдня була особистою справою: обидва її діди воювали на боці конфедератів. Один із них дивом вижив після кулі у скроню, другий роками ховався від янкі.
Назва «Завтра буде інший день» видавцю не сподобалась. Мітчелл запропонувала на вибір двадцять чотири варіанти, помітивши, що сімнадцятий, «Звіяні вітром», їй подобається найбільше. Саме його й затвердили.
Ім’я Скарлетт, що означає «яскраво-червона» і водночас несе в собі відтінок вуличної жінки, героїня отримала перед самим виходом книги.
Червоного кольору в романі й фільмі взагалі надзвичайно багато. «Червона земля Тари, ось що дає тобі силу. Єдине, що тебе не зрадить».
Успіх книги виявився приголомшливим, попри моральну неоднозначність головних героїв і відсутність щасливого кінця. У перший день продажів книгу придбали понад п’ятдесят тисяч читачів, за пів року їх стало мільйон, а за рік роман перевидали тридцять один раз. На вагонах американських поїздів з’явились плакати: «Мільйон американців не можуть помилятись! Читайте Звіяні вітром!»
Сама Мітчелл реклами не переносила. Вона відмовилась від зйомок фільму про себе, не дозволила випустити мило «Скарлетт» і чоловічий несесер «Ретт», не погодилась на мюзикл і відкинула всі пропозиції щодо продовження роману. Єдине, на що погодилась письменниця, це продати права на екранізацію за п’ятдесят тисяч доларів, що стало рекордною сумою для такого роду угод на той час. Загальний дохід від продажу книг склав три мільйони, гроші колосальні для довоєнної Америки.
Продюсер Девід Селзник вирішив рекламувати фільм до початку виробництва, запропонувавши майбутнім глядачам самим обрати виконавців головних ролей. На роль Ретта Батлера спочатку планувався Гері Купер, однак той відмовився. Понад вісімдесят відсотків американок проголосували за Кларка Гейбла. Купер прокоментував це влучно: «Звіяні вітром» стануть найбільшим провалом в історії Голлівуду. Радий, що в калюжу сяде Гейбл, а не я».
Виконавицю головної ролі шукали два роки, переглянувши чотирнадцять сотень претенденток і витративши на це дев’яносто дві тисячі доларів, тоді як гонорар Вів’єн Лі склав лише двадцять п’ять тисяч.
Коли стало відомо, що роль Скарлетт відійде англійці, організація «Об’єднані дочки Конфедерації» обурилась: південянку мусить грати тільки південянка.
Але коли натякнули, що альтернативою може бути Кетрін Хепбер зʼявився новий лозунг - хай краще англійка, ніж янкі. Така іронія долі...
Темношкіра актриса Гетті Макданієль, яка зіграла служницю Мамку, стала першою афроамериканкою в історії, що отримала Оскар за найкращу роль другого плану у 1940-му. Парадокс, але на прем’єру фільму в Атланті через расові забобони її, не запросили.
На знімальному майданчику одночасно працювали п’ятдесят дев’ять акторів і дві тисячі чотириста статистів, понад тисячу коней, триста сімдесят п’ять інших тварин і чотириста п’ятдесят карет. Загальна вартість виробництва склала три з половиною мільйони доларів, ще пів мільйона пішло на просування.
На прем’єрі, під час епічної сцени на залізничній станції Атланти, де Скарлетт проходить довгими рядами поранених і вмираючих конфедератів, Мітчелл нахилилась до Кларка Гейбла і прошепотіла: «Господи, мали б ми стільки солдатів тоді, ми б неодмінно виграли ту війну».
Авторка нічого не вигадала і не прикрасила у своїх описах бойових дій: вона ретельно вивчала газети часів Громадянської війни та праці військових істориків. Сценаристи при цьому пожертвували дітьми, в книзі їх троє від кожного чоловіка, і саме тому монолог звучав ще переконливіше: «Я пройду через усе, а коли це скінчиться, я ніколи, ніколи більше не буду голодувати. Ні я, ні мої близькі. Бог мені свідок, я скоріше вкраду або вб’ю та не буду голодувати».
«Звіяні вітром» стали одним із перших повноцінних кольорових фільмів, знятих у системі Technicolor. Така камера коштувала вп’ятеро дорожче звичайної і потребувала значно більше світла, тому температура в павільоні сягала сорока градусів. Актори й знімальна група скаржились і на спеку, і на проблеми з очима від надмірно яскравого освітлення. Для тридцяти одного вбрання Скарлетт художник із костюмів Волтер Планкетт створив п’ять із половиною тисяч костюмів для картини. Легендарну зелену сукню з портьєри він навмисно витримував на сонці, щоб домогтися ефекту вицвілої тканини..
Фільм збагатив розмовну мову фразою «Я подумаю про це завтра» і подарував кінематографу один із найвідоміших рядків в історії, репліку Ретта «Відверто кажучи, дорога, мені байдуже».
А ви знаєте що за цю «не повагу» картину оштрафували на п’ять тисяч доларів?
Вів’єн Лі виправдала вибір із чотирнадцяти сотень претенденток і отримала Оскар, а потім ще один, за роль Бланш Дюбуа у «Трамваї бажання».
Кларк Гейбл пішов на фронт у Другій світовій, літав стрільцем на бомбардувальнику B-17 і здійснив двадцять п’ять бойових вильотів.
Леслі Говард, що зіграв Ешлі Вілкса, загинув 1943-го, коли над Біскайською затокою його літак збили німецькі винищувачі.
«Звіяні вітром» залишаються найкасовішим фільмом в усій історії Голлівуду, а роман посідає восьме місце у світовому рейтингу книжкових продажів за всі часи.
p.s. І так, я люблю жінок, які примружуючи очі кажуть «я подумаю про це завтра»
