Настрої в Україні цього тижня такі: якщо хтось сподівався на раптовий спалах компетентності у владі, доведеться розчаруватися – новини лишаються невтішними. Відтоді як Зеленський здійснив свою давню мрію продемонструвати майстер-клас із самосаботажу, звільнивши Федорова, у країні не вщухають масові протести. Цього разу суспільство – передусім молоді жінки столиці – усвідомило: звільнити єдину людину, яка справді виконує свою роботу, коли будинок палає, – це не шлях до перемоги.
Природно, після чергового пострілу собі в ногу Зеленський намагається згладити ситуацію звичною сумішшю зверхності й солодкавого піару, пропонуючи Федорову "якусь іншу важливу посаду": робить усе, щоб тихо відсунути його вбік, аби тільки не звільняти стратегічного недоумка Сирського. У мене складається враження, що існує якийсь посібник із президентства в Україні, перший пункт якого наказує: справжнє підлабузницьке кумівство, замасковане під лідерство, полягає в тому, щоб позбуватися компетентних людей заради захисту корупції та некомпетентності.
Тож Сирський, чий послужний список читається як підручник із того, як не варто вести війну, надійно вмостився на посаді. Поки ЄС і НАТО застигли, роззявивши роти, у кататонічному ступорі – цілковито неспроможні осягнути масштаб дурості, яку вони фінансують, – у цій історії, на щастя, є і приємна частина, і ті, хто святкує.
Справжній щасливий фінал, як не крути.
У цьому разі святкують росіяни. Пропагандистська машина путіна не змогла б написати кращий сценарій, навіть якби спробувала: у Кремлі не просто святкують – там у захваті від того, що Федоров пішов, а Сирський залишився на місці.
Загалом ситуація нагадує лікаря, який ампутував вам яєчка через зламану ногу, а потім пояснює, що це не проблема: у вас же лишилися обидві руки, щоб набирати текст на клавіатурі.
Передаю слово Дональду Гіллу: він знайшов набагато приємніші описи та формулювання для цього бардака.
Загальний огляд
Події останніх кількох тижнів є значущими, і їхній вплив на перебіг війни варто розглянути в ширшому контексті.
У Федорова були свої пріоритети, і його більше немає на посаді. У Сирського свої пріоритети, і незабаром можуть усунути й його. Хоч би хто їх замінив, це неминуче позначиться на тому, як воює Україна, але деякі успішні тенденції тією чи іншою мірою збережуться.
Доки в України вистачає дронів великої дальності, російські нафтопереробні заводи та підприємства й далі зазнаватимуть ушкоджень. Шкода, завдана підприємствам, позначатиметься на ланцюгах постачання поступово. Наслідки ударів по НПЗ проявляються швидше – це вже видно з черг на заправках. російська армія матиме пріоритет над цивільною економікою в розподілі пального, але якщо порушиться сама система розподілу, це вдарить і по постачанню війська.
Дрони середньої дальності й далі атакуватимуть, доки їх буде достатньо. Попри посилення ППО на логістичних маршрутах, вони й надалі заважатимуть перекиданню особового складу та техніки до лінії фронту. FPV-дрони й далі завдаватимуть росіянам 1000-1400 втрат на добу, якщо їх постачатимуть у достатній кількості.
Ключовий чинник у кожному з цих прикладів –достатні обсяги постачання, як і в будь-якій війні. Помітною проблемою є брак протибалістичних ракет, а з дронами проблеми з постачанням були завжди: Україна ще ніколи не мала їх стільки, щоб не могла використати всі. Дрони різної дальності постачатимуть і надалі, але обсяги можуть коливатися – грошей обмаль, тож доводиться постійно визначати пріоритети.
Рік тому Україна мала FPV-дрони з дальністю до 30 км і дрони великої дальності, які літали вглиб росії, тоді як російська логістика за межами 30-кілометрової зони залишалася відносно безпечною. Дрони середньої дальності існували вже роками, але були дорожчими й доступними лише в невеликій кількості. Ще коли Федоров очолював Міністерство цифрової трансформації, його команда запропонувала Генштабу недорогий дрон, здатний уражати цілі на відстані понад 30 км. Генштабу ідея сподобалася, але була новою й незвичною – її треба було "вивчити". До того ж у Генштабу були інші пріоритети.
Бажано, щоб міністерство й армія узгоджували ініціативи між собою. Коли Сирський і Генштаб не погоджуються з якоюсь ініціативою, вони зазвичай не кажуть "ні" прямо, особливо якщо вона має значну підтримку. Натомість вони просто не відповідають упродовж місяця-двох, яких мало б вистачити для вивчення питання, і розтягують розгляд на цілий рік. Траплялося й таке, що Генштаб відхиляв ініціативу лише через те, що йому не подобалася її назва. Коли ж Федоров діяв самостійно й просував ініціативу без узгодження, це дратувало Сирського та його штаб.
Пріоритети змінилися, коли Федоров став міністром оборони й почав замовляти ті самі дрони середньої дальності, які пропонував ще півроку раніше. Що більше дронів закуповували, то більше російських складів, вантажівок і систем ППО знищували. Попри вже помітні результати, Україна могла б завдавати ще більшої шкоди, якби мала більше дронів. Перед звільненням міністерство Федорова встигло оголосити конкурентний тендер на закупівлю 100 000 дронів середньої дальності (50-70 км) до кінця року. Воно також замовило дрони з дальністю понад 200 км, що мало розширити зону дії дронів середньої дальності.
Кількість має значення. У 2025 році зафіксували 365 успішних ударів дронами середньої дальності. Нині щотижня завдають 400-500 ударів по вантажівках, не рахуючи ударів по складах, засобах ППО, об'єктах електро- й паливної інфраструктури та інших цілях. За даними Міністерства оборони, із січня до червня 2026 року кількість успішних ударів дронів по цілях на відстані понад 30 км зросла у 13 разів, а понад 50 км – у 44 рази. Командир 1-го окремого штурмового полку давно наполягав на постачанні дронів середньої дальності, і вже за перші два тижні після їх отримання його підрозділ знищив понад 100 одиниць техніки на відстані 60–150 км.
1-й штурмовий полк – частина особистої армії Сирського.
Дрони середньої дальності були пріоритетом не для Генштабу, а для Федорова. Тепер, коли цінність таких дронів доведено, ще належить з'ясувати, чи матиме нове керівництво ті самі пріоритети. Наразі відкритих питань чимало.
Чи скасує новий міністр замовлення на дрони середньої дальності або зменшить їхню кількість? Федоров розірвав чимало контрактів із маржею 200-300%. Він перевів закупівлю 155-мм снарядів на відкриті торги й знизив витрати на 16%. Чи ліквідують відкритий тендер на дрони середньої дальності, щоб віддати дорожчий контракт одному постачальникові, як це було заведено в корумпованій галузі?
Сирський також хотів закупити більше артилерійських снарядів стандартної дальності. Але в добу дронів більша дальність означає вищі шанси вижити. Федоров скасував закупівлю снарядів стандартної дальності й купував лише снаряди збільшеної дальності. Кошти, заощаджені на звичайних снарядах, він спрямував на закупівлю більшої кількості дронів, чим розлютив Сирського.
Збройні сили спершу мають визначити, як саме вони хочуть воювати, а вже потім розвивати потрібні для цього інструменти. У баченні Сирського дрони – корисний допоміжний засіб, тоді як вирішальну роль відіграє ближній бій піхоти за підтримки артилерії. Натомість командири ефективних корпусів і бригад намагаються знищувати ворога дронами на більших дистанціях, а піхоту вводять лише після того, як оборону вже зламано. Вони поєднують дрони середньої дальності, HIMARS, артилерію збільшеної дальності, FPV- та наземні дрони, що діють у зв'язці. Такий підхід не лише ефективно знищує росіян, а й зберігає життя українських військових. Саме цього прагнули найкращі українські підрозділи, і саме це підтримував Федоров.
Понад те, Федоров підсилював успішні підрозділи. Кожна частина отримувала мінімальний обсяг дронів, інших боєприпасів та обладнання для своїх операцій, але водночас кілька мільярдів гривень він перерозподілив на користь 20 найефективніших дронових підрозділів. Він не вказував їм, як витрачати ці кошти, – дав змогу діяти на власний розсуд і надав ресурси для підвищення ефективності. Кошти, виділені цим підрозділам, дають змогу знищувати росіян результативніше, ніж такі самі суми, спрямовані іншим частинам.
Обираючи нових кандидатів на посади міністра оборони й головнокомандувача, Зеленському варто зважити на кілька питань:
- чи мають відносини між міністерством і армією бути ієрархічними, з підпорядкуванням армії цивільному міністерству, як і передбачено законом, чи обидві структури мають бути рівноправними, як це фактично дозволив Зеленський;
- чи має доктрина української армії передбачати ураження ворога насамперед на максимальній ефективній дальності чи ближній бій. Окрім доведеної ефективності дронів середньої та великої дальності, FPV-дрони з обох сторін також довели свою економічну ефективність у знищенні спроможностей ворога. Артилерія зі снарядами збільшеної дальності довше залишається боєздатною. Бригада "Хартія" ще два роки тому довела, що штурм винятково повітряними й наземними дронами можливий і результативний. 3-й корпус планує до кінця року замінити наземними дронами 30% піхоти на передовій. А буквально минулого тижня 33-й штурмовий полк, підпорядкований самому Сирському, знищив російську позицію двома повітряними й двома наземними дронами, не наражаючи власних бійців на жодний ризик;
- чи заохочуватимуть армія й міністерство ініціативу, чи придушуватимуть її, попри те що ініціативність – доведений множник бойової ефективності й органічна риса української культури;
- чи визначатимуться закупівлі якістю та економічною доцільністю, чи корупцією;
- чи розподілятимуться ресурси на основі даних і потреб, чи особистих стосунків між керівниками й підлеглими;
- чи культивуватиметься культура фактів і правди, чи культура брехні.
Мобілізація та утримання особового складу – ще одне складне питання, що потребує узгодженої підтримки Міністерства оборони, армії та парламенту; щодо нього існує кілька конкуруючих поглядів.
Удари дронів по росії та окупованих територіях триватимуть, і боєздатність російської армії продовжуватиме знижуватися.
Дезорганізація в Міністерстві оборони загальмує поступ щонайменше на місяць. Після цього або відновиться рух уперед, або почнеться відкат – залежно від пріоритетів нового міністра та ефективності, з якою він втілюватиме своє бачення.
Якщо Сирського залишать на посаді, спроможності української армії й надалі деградуватимуть. Люди гинутимуть без потреби. Якщо ж його замінять подібною до нього людиною, спроможності армії також до певної міри деградуватимуть. Натомість якщо новий головнокомандувач буде:
- результативним;
- формуватиме атмосферу довіри й відповідальності в командуванні;
- матиме стратегічне бачення й визначатиме оперативні цілі;
- дозволятиме командирам виявляти ініціативу й самостійно планувати досягнення цих оперативних цілей;
- надаватиме командирам достатньо ресурсів для реалізації цих планів…
…тоді можна очікувати різкого зростання боєздатності української армії, системного знищення армії росії та збереження життів українських військових.
Неважливо, хто саме – Федоров чи Сирський – перебуває при владі. Важливо, щоб люди на цих посадах були ефективними й підпорядковували свою особисту владу успіху української нації.
Як завжди, головним чинником у таких рішеннях є Зеленський. Незрозумілі мотиви, через які він звільнив Федорова й залишив Сирського, зашкодили українській армії. Ухваливши правильні рішення, він може суттєво посилити її спроможності. Але спершу йому доведеться підпорядкувати особисту владу успіху української нації.
Зведення з фронту
Сумщина
210-й штурмовий полк та інші підрозділи намагаються зупинити розширення російського контролю над прикордонною територією навколо Грабовського, Миропілля та Краснопілля. Український бронеавтомобіль уражено за 8 км від лінії фронту. На газопереробному заводі в Сумах уражено резервуар.
Харківщина
росіяни просунулися на 5 км і закріпилися в Козачій Лопані. Вони зробили це без підтримки російських FPV-дронів, які не могли діяти в цьому районі. Українські дрони знищили багатьох із них, а батальйон 425-го полку зачистив місцевість.
Український дрон помітив вертоліт Мі-28Н, який летів над кордоном у Бєлгородській області, й наздогнав його.
Українські військові ведуть вогонь прямим наведенням мінами калібру 120 мм, використовуючи гравітацію як рушійну силу.
Зафіксовано влучання у резервуар на захід від Харкова.
Слов'янськ
російську логістику активно уражають, але до передової все одно доходить достатньо вантажів, щоб підтримувати безперервний тиск на українські позиції. Українська логістика теж зазнає ударів, тому для постачання переважно використовують наземні дрони замість автотранспорту. Дві головні цілі – Рай-Олександрівка та Миколаївка, причому Миколаївка й надалі перебуває під інтенсивними авіаударами.
Костянтинівка
За останні 18 місяців Україна багато зробила для трансформації й удосконалення своєї армії: створила корпусну структуру, стандартизувала підготовку й найкращі практики, заснувала Сили безпілотних систем, розширила доступ до інформації та її обмін на всіх рівнях, а також знайшла власні рішення, що дають змогу водночас підтримувати високий темп технічних інновацій і масово виробляти озброєння. Ці перетворення ще не завершені, але рухаються у правильному напрямку й уже суттєво примножили бойову міць України.
Системне застосування цієї сили забезпечило оперативні прориви завдяки знищенню російської ППО, що уможливило нинішні удари оперативного рівня по російських ланцюгах постачання та стратегічні удари по ресурсах і військовому виробництву росії. Армія – це система систем, і підвищення ефективності України водночас посилило оборону, зменшило українські втрати та збільшило російські. Завжди є куди вдосконалюватися, і найефективніші українські підрозділи постійно аналізують операції, визначаючи, які успіхи варто повторити, а які проблеми слід розв'язати.
Результати цих зусиль помітні на полі бою. Помітні й недоліки, які ще належить усунути.
У недалекому минулому обороною нерідко нехтували, доки вона повністю не розвалювалася. Загальне просування росіян часто допускали з різних причин, аж поки частину політично важливого міста не було втрачено. Тоді робили героїчні спроби відвоювати його й обороняли навіть тоді, коли це вже не мало жодного військового сенсу. Так було в Бахмуті та Покровську, де проводили аеромобільні й механізовані штурми, а також у Мирнограді, де морських піхотинців оточили замість того, щоб вивести.
Міста мають властивість набувати політичної ваги, що перевищує їхню військову цінність. Вони стають символами національної волі до опору й засобом переконати союзників у тому, що надана допомога зрештою сприятиме досягненню стратегічних цілей. Але якщо місто настільки важливе, що на нього витрачають значні військові ресурси, ці ресурси варто принаймні використовувати ефективно.
Зупинити російські атаки значно легше, коли війська рухаються крізь лісосмуги, і набагато важче вибити росіян із міст, де будівлі дають інфільтраторам значно більше укриття й маскування, ніж один ряд дерев. Якщо ресурсів вистачило для контратаки в місті, їх мало вистачити й для контратаки в лісосмугах.
Покровськ утримували так довго, намагаючись вплинути на Трампа. Тепер, після кількох місяців виснаження оборони, до Костянтинівки спрямували додаткові підрозділи, щоб зачистити її від росіян. Цілком можливо, що Україна намагається втримати й Костянтинівку, аби також вплинути на Трампа. Якщо це так, таке рішення слід було ухвалити кілька місяців тому, коли місто було легше обороняти.
Ресурси будь-якої армії обмежені. Іноді доводиться миритися зі слабкістю на одній ділянці, щоб зосередити сили на іншій. Темп російського наступу на Гуляйполе й Комар був значно вищим, ніж на Костянтинівку, тож логічно, що саме туди спрямували значні ресурси для його зупинки – і це спрацювало. Наступ росіян там не лише зупинили: Україна перехопила ініціативу в районі Комара й тепер повільно та методично тисне на російські лінії постачання й передові позиції, що зрештою може зламати оборону противника.
Поступова втрата Костянтинівки заради більшої оперативної переваги в іншому місці – цілком життєздатна стратегія. Але якщо вирішено утримувати місто довше, це рішення слід було ухвалити раніше, коли місцевість сприяла українській обороні. Ресурси тоді були, і для кращого результату їх знадобилося б менше.
Утримання чи втрата Костянтинівки кардинально не змінить стратегічної ситуації. Це лише сповільнить або прискорить темпи руйнування української власності й загибелі людей у районах на північ і захід від міста. На рішучості європейських союзників це не позначиться, а з огляду на подальше знищення російських НПЗ, підприємств, кораблів та інших об'єктів навряд чи змінить і мінливу підтримку Трампа.
Бойові можливості України значно зросли, але подібні оперативні рішення й досі ухвалюють надто повільно. На відміну від попередніх битв, цього разу Україна, можливо, зможе витіснити росіян із міста; або ж повториться звичний сценарій, коли в певний момент ціну визнають надто високою й залишають місто. У будь-якому разі зволікання з рішенням уже призвело до більших витрат ресурсів.
Це усталена модель у вищому військовому керівництві України, і зрештою саме Зеленському доведеться її зламати, незалежно від того, залишиться Сирський на посаді чи ні (але особливо якщо залишиться).
425-й штурмовий полк перекинув один зі своїх батальйонів бригадного розміру для зачистки західної частини Костянтинівки.
Бійці 93-ї бригади збили російський дрон дробовиком із відстані 10 метрів.
Україна тепер б'є не лише по нафтосховищах, а й по техніці, яка їх відновлює: 1-й корпус "Азов" уразив кран, локомотив і електропідстанцію, перш ніж завдати удару по самому сховищу в Новоамвросіївському за 100 км від лінії фронту. Тепер ремонтувати цей об'єкт буде складніше й довше, а найближче інше сховище розташоване ще далі.
Планування маршруту завжди мало значення – під час піших патрулів, висування до зіткнення з противником чи логістичних операцій. Один із бійців розповідає, як змінювалася війна протягом багатьох років і як разом із нею доводилося змінювати підхід до вибору маршрутів.
В інших районах було по кілька маршрутів і варіантів, але до Костянтинівки веде фактично одна дорога з небагатьма паралельними відгалуженнями. росіянам знадобилося два роки, щоб подолати 20 км від Торецька до нинішніх позицій, і за цей час вони вивчили цю дорогу не гірше за українців. Далі боєць описує, що потрібно робити, аби пройти цим маршрутом, а також тактику росіян.
росіяни постійно засилають невеликі групи різними маршрутами, свідомо йдучи на втрати, але деяким інфільтраторам удається пройти. Знайшовши прогалину в обороні, вони спрямовують туди більше людей. Дрони тим часом придушують українську логістику. Маючи достатньо живої сили, росіяни ізолюють квартал будинків і обстрілюють його артилерією та бомбами, а тоді дронами руйнують кожен будинок у кварталі. Якщо виявляють підвал, лишають дрон чатувати біля нього, щоб атакувати будь-кого, хто спробує туди зайти чи вийти. Коли їм вдається відтіснити українські дронові розрахунки, починається наступний цикл інфільтрації.
Тиск не вщухає, і на кожен квартал росіяни витрачають величезну кількість людей, снарядів і дронів.
Комар
Якщо складається враження, що 425-й штурмовий полк нині "всюди" і що це чи не єдине, що лишилося від ЗСУ, – таке враження недалеке від істини. Це єдиний підрозділ ЗСУ, який Сирський вважає по-справжньому "надійним і відданим", – його іграшкові солдатики. Тож цей полк – один із небагатьох, що отримують поповнення особовим складом, технікою й боєприпасами. Роздутий приблизно до 12 000 бійців, за чисельністю він фактично є дивізією, хоч і не має відповідного статусу, і чудово пасує до нав'язливої звички Сирського дробити його й розпорошувати по всьому фронту. А втрати цього полку нікого особливо не хвилюють – ні його командирів, а найменше самого Сирського. Саме тому батальйони полку перекидають "усюди", і саме тому він постійно фігурує у зведеннях.
За заявою 425-го штурмового полку, його бійці просунулися на ділянці фронту завширшки 25 км на глибину близько 5 км. Про це повідомили минулого тижня, хоча просування відбувалося поступово протягом певного часу. Точніше було б назвати цю територію радше сірою зоною з блакитним відтінком, ніж зоною суцільного українського контролю.
російські та українські дрони-перехоплювачі активно знищують ударні дрони одне одного. В одному з таких епізодів український дрон-бомбардувальник підрозділу Laser's Group виявляє російський дрон-перехоплювач і ухиляється від нього, пікіруючи без тяги. Laser's Group – один із провідних дронових підрозділів, заснований Павлом Єлізаровим, який щойно залишив посаду керівника української групи перехоплення "Шахедів" на знак протесту проти звільнення Федорова.
Найстаріший наземний дрон 79-ї десантно-штурмової бригади на прізвисько "Дідусь" пережив уже рік служби, виконав 50 місій, витримав три влучання FPV і доставив 19 тонн вантажу.
Біля Андріївки-Клевцового здалися в полон п'ятеро росіян.
Гуляйполе
33-й штурмовий полк двома наземними й двома повітряними дронами знищив п'ятьох росіян, виявлених в ізольованому комплексі будівель. Подібні атаки відбуватимуться дедалі частіше. Один із дронових підрозділів, Code 9.2, за три дні знищив 107 одиниць російської техніки.
Запоріжжя
422-й окремий підрозділ СБС Luftwaffe і далі руйнує залізничні мости, перериваючи російське постачання залізницею. Свого часу лінія фронту проходила за 2 км від Оріхова; тепер вона за 8 км, хоча більшість населення вже покинула місто. росіяни скинули на нього авіабомбу масою 3000 кг. Атаку росіян на чотирьох квадроциклах зупинила 65-та бригада непрямим вогнем.
Херсонщина
У грудні 2024 року 13-та бригада "Хартія" провела першу суто дронову атаку повітряними й наземними дронами поблизу Липців у Харківській області. Під час значно меншої за масштабом операції на Кінбурнській косі 123-тя бригада територіальної оборони переправила наземний дрон на борту морського дрона через Дніпро, щоб атакувати російську позицію.
40-ва бригада морської піхоти дронами уразила покинутий корабель, який росіяни використовували як спостережний пост. Морські дрони також випускали ракети, а дрон-носій запускав розвідувальні та FPV-дрони.
Одеса
росіяни атакували зерновий термінал у Чорноморську, за 15 км на південь від Одеси, через що експорт зерна з цього порту зупинився. Через три порти Одеського регіону проходить 90% українського зернового експорту. З 13 зернових терміналів чотири вже призупинили роботу, а кількість потягів із зерном, що прямують до регіону для експорту, за останні кілька тижнів скоротилася на 11–17%.
