Вони доводять, що Ізраїль — це високоефективна, агресивна, технологічно грамотна держава-хижак, яка захищає свій національний інтерес на всіх можливих фронтах. Вони розуміють, що війна за виживання виграється не лише танками, а й тим, що видасть ШІ в телефоні студента чи журналіста на Заході. І вони виділяють 46,5 мільйонів доларів, наймають PR-компанії, створюють інститути і захищають свій наратив. Вони не плачуть, що світ несправедливий. Вони його хакають.
А що робить політично неписемне суспільство? Воно читає ці новини і радісно вигукує: «Ось бачите! Нами керують! Нас обманюють! Закон про антисемітизм написали ляльководи!».
Замість того, щоб вчитися в хижака, ми використовуємо його успіх як виправдання власної слабкості. Замість того, щоб запитати: «А чому Держава Україна не виділила 50 мільйонів доларів, щоб завалити бази даних ШІ правильними історичними фактами про українську суб'єктність та російські злочини?», ми шукаємо в діях інших держав виправдання для наших внутрішніх провалів.
