Вони можуть підвозити боєприпаси і воду, евакуйовувати поранених, мінувати, розміновувати, вести розвідку. А дедалі частіше - виконувати й бойові завдання.
Використання роботизованих технологій сягнуло дуже важливого якісного рівня - який має відобразитись у плануванні і оцінці успіху.
Має запрацювати важливіший показник: скільки українських військових завдяки дрону не довелося посилати туди, де їх могли вбити або поранити.
У росії більше людей, вона їх не шкодує, не рахує і використовує як найдешевший ресурс.
Ми не можемо змагатися з нею людьми.
Нашою відповіддю мають бути технології.
Дрон замість розвідника там, де це можливо.
Наземний робот замість водія, який везе боєприпаси на позицію.
Безпілотна платформа замість евакуаційної групи під вогнем.
Автоматизована система замість людини на найбільш небезпечній ділянці.
І саме тут Україна може мати перевагу. Бо сучасна війна - це вже не змагання кількості солдатів і снарядів.
Це ще й змагання в тому, хто швидше навчиться забирати людину з-під удару і ставити на її місце машину.
Тому головний KPI військової роботизації дуже простий.
Не кількість роботів як така - зрештою, наклепати дронів ворог може немало.
Натомість важить кількість збережених українських військових.
Ставлячи задачу саме так - доможемось і перемоги. Бо така постановка тягне за собою вимоги якості, в яких нема місця «чиї це ідеї» чи «скільки можна на цьому наварити». Натомість є - що краще працює, знищує ворога і зберігає наших
