«The New York Times» зробило 30 інтерв’ю і сотню запитів, щоб з’ясувати – в США розквітає насильство над політиками. І виглядає так, що маховик найдужче розкрутився при Трампі. Через те, що він і його прихильники взагалі без тормозів щодо погроз своїм ворогам. Це легітимізує терористам їхні виходки, і вони все частіше йдуть вбивати.
На скріні підбірка з погроз, які надсилали політикам в США. Деякі з них стали правдою. І це видно навіть по витратам на охорону кандидатів. Десять років тому на їхню безпеку пішло 6 мільйонів доларів. А на нинішніх довиборах – вже 25 мільйонів , і це ще не кінець.
В общім, американці настільки розігріті, що валять і республіканців, і демократів. І нікому опустити їм градус ненависті. Бо правитель – саме такий войовничий дурак.
Загрози політичного насильства змушують обраних посадовців Америки жити в страху
Розслідування газети «Таймс» виявило, що погрози насильства стали новою нормою для державних посадовців, змінили їхнє приватне життя, обійшлися в мільйони на заходи безпеки та змусили деяких людей піти з посад.
У січні невідомий дзвонив і залишав погрози на голосовій пошті членів Конгресу: «Я хочу побачити, як їм переріжуть горло від вуха до вуха».
Інший дзвонив залишив відверту погрозу на адресу сенатора США: «Я вб’ю тебе, і почну з твоїх дітей».
Генеральний прокурор штату отримав таке трислівне повідомлення: «Бум, бум, бум».
Займати державні посади в США небезпечно. Від органів влади штатів і місцевих органів до Конгресу — нескінченний потік погроз насильства заливає поштові скриньки, офіси, голосові поштові скриньки та текстові повідомлення тих, хто керує країною. Тисячі державних службовців живуть, працюють і, в останні тижні передвиборчої кампанії, ведуть агітацію в стані страху.
І ситуація погіршується, як зазначили посадовці в десятках інтерв’ю.
Розслідування газети «The New York Times», в ході якого було проаналізовано сотні документів, отриманих на підставі запитів згідно із Законом про свободу інформації, судових документів та протоколів правоохоронних органів, виявило, що протягом дворічного періоду — з 2024 року до серпня цього року — тисячі погроз насильства безпрецедентно заполонили життя обраних посадовців.
Деякі погрози були розпливчастими; інші — жахливо конкретними. У них обіцяли тортури, поранення ножем, зґвалтування та вбивство. Вони були спрямовані як проти республіканців, так і проти демократів, а також проти широкого кола посадовців — від секретарів округів до сенаторів Сполучених Штатів. Їхніми цілями ставали подружжя, батьки, брати й сестри та діти.
Як з’ясувало розслідування «The Times», щонайменше 44 губернатори, а також їхні співробітники та родини, зазнали насильницьких погроз протягом останніх двох років. Це також стосується щонайменше 70 із 100 сенаторів країни та щонайменше 185 членів Палати представників — майже половини складу цього органу. Понад половина секретарів штатів, більшість з яких виконують обов’язки головних виборчих чиновників своїх штатів, отримували погрози насильства.
У цей період також різко зросла кількість випадків реального насильства: замахи на Дональда Трампа, вбивство Чарлі Кірка, вбивство лідерки законодавчого органу та її чоловіка в Міннесоті, підпал будинку губернатора Джоша Шапіро в Пенсильванії. Для багатьох обраних посадовців ця ескалація є сумним свідченням токсичності агресивної риторики та того, як вона може похитнути демократичні інститути країни.
Ці погрози також змінили їхнє приватне життя. Десятки посадовців укріпили свої будинки, встановили камери та найняли приватних охоронців, часто за власний кошт. Вони змінили свій розпорядок дня, перевели дітей до нових шкіл, робили покупки лише в певний час і в певних місцях. Вони ретельно очистили інтернет, видаливши особисту інформацію про себе та своїх близьких.
Деякі з них змінили те, що говорять публічно, а в окремих випадках — і те, як вони здійснюють управління. Дехто, зокрема члени Конгресу, пішли у відставку. Обидві партії стикаються з труднощами у пошуку кандидатів, особливо жінок.
А боротьба з насильницькими погрозами на адресу посадовців є складним завданням. Аналіз даних федеральних судів за останні два роки, проведений «The Times», виявив лише 53 випадки, коли особам висували звинувачення у погрозах на адресу державних посадовців, за винятком президента.
Цю «нову норму» також можна виміряти у витрачених доларах. За даними звітів про фінансування виборчих кампаній, у виборчому циклі 2017–2018 років кандидати на федеральні посади витратили приблизно 6 мільйонів доларів на заходи, пов’язані з безпекою. У поточному циклі проміжних виборів кандидати вже витратили щонайменше 25 мільйонів доларів станом на 1 серпня, причому фінальний ривок перед загальними виборами ще попереду. Це не враховує кошти, які багато посадовців витрачають зі своєї кишені.
Такій риториці сприяють анонімність інтернету, поляризований політичний ландшафт та укорінена громадська думка про те, що політики не покращують життя американців. Серед тих, хто отримує погрози, є як фігури, що розпалюють суперечки та підсилюють дедалі агресивніший тон політичної риторики, так і ті, хто уникає провокаційних висловлювань, але стає мішенню через свою політику, ідеологію чи партійну приналежність.
Конгресмен Деррік Ван Орден, республіканець із Вісконсину, який наступного місяця балотується на переобрання, 6 січня 2021 року взяв участь у мітингу «Stop the Steal» на підтримку неправдивого твердження президента Трампа про те, що він виграв вибори 2020 року. Того дня пан Ван Орден перебував біля Капітолію США, коли натовп напав на будівлю, хоча він заперечує, що заходив до неї. Він був обраний до Конгресу у 2022 році.
Саме тоді й почалися погрози.
«Я понад 22 роки служив у підрозділі Navy SEAL», — сказав пан Ван Орден в інтерв’ю The Times. «Я багато полював на терористів по всьому світу і мав у цьому великий успіх. Ніколи не отримував жодної погрози на адресу моєї родини. Ніколи. Мені довелося фізично переїхати через погрози смерті — цілком реальні — щодо моєї родини, які розслідувало ФБР. Ось у такій ситуації ми опинилися».
Зараз пан Ван Орден подорожує в супроводі озброєної охорони. За його словами, його сім’я перебуває «під цілодобовою охороною».
Протягом більшої частини своєї політичної кар’єри Марджорі Тейлор Грін, колишня членкиня Палати представників від Республіканської партії зі штату Джорджія, втручалася у найзапекліші політичні битви. Її ліберальні супротивники стверджували, що вона навмисно провокувала скандали, аби підвищити свою популярність. Але її стрімкий злет також мав свою ціну.
Те, що спочатку було потоком погроз переважно зліва, переросло у погрози й з правого флангу після того, як минулої осені пані Грін розірвала стосунки з президентом Трампом.
Суперечка пані Грін із президентом здебільшого стосувалася Джеффрі Епштейна, сексуального хижака, який зрештою наклав на себе руки у в’язниці. Як і багато хто з крайніх правих, пані Грін агітувала за оприлюднення урядових документів, що стосувалися пана Епштейна. Потім вона почала виступати безпосередньо проти президента, якому колись підлещувалася, коли його уряд відмовився це зробити.
Її розчарування посилилося після того, як пан Трамп втягнув країну у війну проти Ірану. Вона вважала, що його митна політика та скорочення субсидій на охорону здоров’я шкодять її виборцям у сільській місцевості на північному заході Джорджії, сказала вона, і що це є зневагою його обіцянки ставити «Америку на перше місце».
Останньою краплею стало те, що президент назвав її «зрадницею». Серед потоку погроз, що послідували за цим, одна виділялася особливо. Вона була спрямована проти її сина.
«Саме ця погроза турбує мене на найглибшому рівні», — сказала вона.
Пані Грін звернулася до пана Трампа, сподіваючись на співчуття від президента, якого вона підтримувала роками. Вона надіслала йому копії погроз, сподіваючись, що побачивши погрози на адресу її родини, він пом’якшить свої нападки.
Вона отримала від президента відповідь із п’яти слів: «Це твоя вина, ти на це заслуговуєш».
Через кілька тижнів пані Грін оголосила про свій вихід із Конгресу.
….
Губернатор Тім Уолз, демократ із Міннесоти, теж ледь не відмовився від цієї посади.
На нього посипалися погрози насильства після того, як Камала Гарріс, тодішня віцепрезидентка, обрала його своїм кандидатом на пост віцепрезидента у 2024 році. Але саме вбивство двох близьких друзів — колишньої спікерки Палати представників Міннесоти Мелісси Хортман та її чоловіка Марка — у червні 2025 року змусило пана Уолза засумніватися у своїй рішучості продовжувати.
Після цього я більше не хотів виконувати цю роботу. Не лише через страх чи щось подібне, а через радість від служби суспільству, радість від того, що я був поруч із Мелісою Хортман, і те, як це було сприйнято.
…
Методологія
Газета «The Times» подала понад 100 запитів на доступ до публічних документів у рамках цього проєкту, проаналізувавши тисячі погроз насильства, висловлених у електронних листах, рукописних записках, дописах у соціальних мережах, голосових повідомленнях та поліцейських звітах. Газета «The Times» провела понад 30 інтерв’ю з діючими та колишніми обраними посадовцями, представниками правоохоронних органів, виборчими чиновниками, експертами з питань безпеки та політичними діячами, а також індивідуально зв’язалася з кожним членом Конгресу. Газета «The Times» також використовувала штучний інтелект для збору та фільтрації тисяч сторінок судових документів. Кожен випадок був вручну перевірений та підтверджений журналістами «The Times»
