Поки в Європі тривають спекотні дебати про те, що нападе чи не нападе Росія і відправлятиме чи не відправлятиме військовий контингент в Україну, Кремль продовжує вести свою гібридну війну проти ЄС. Деякі європейські політики, намагаючись утихомирити кремлівського диктора, щоб уникнути прямого військового зіткнення, не хочуть визнати той факт, що Кремль уже давно веде гібридну війну на території ЄС для досягнення своїх стратегічних цілей. І, на відміну від традиційних бойових дій, не бойові інструменти гібридної війни дозволяють Росії підривати європейські країни зсередини, зберігаючи при цьому правдоподібне заперечення.
Інструменти гібридної війни Кремля
Почалося це ще 2008 року, коли російські війська вторглися на територію Грузії, захопивши частину суверенних грузинських територій в Абхазії та Південній Осетії. Окупація Криму та частини території України на Донбасі також не підштовхнули Захід до рішучих дій через страх ескалації. І лише повномасштабне військове вторгнення в Україну у 2022 році змусило керівництво західних країн переглянути структуру європейської безпеки. Війна показала, що Росія готова використати військову силу, безладні бомбардування та вчиняти масові військові злочини для досягнення своїх геополітичних цілей, коли це необхідно. І її військова агресія не закінчується межами України.
Східний блок країн НАТО під загрозою, тому що російські війська постійно влаштовують межі провокаційні маневри, перевіряючи рішучість Заходу. Починаючи з 2014 року, російські військові літаки понад 300 разів на рік порушували повітряний простір НАТО. Також варто згадати військові навчання «Захід 2009», де одним із питань розглядався запуск ядерної зброї у Варшаві. Під час проведення навчань «Гром 2019» основними потенційними цілями для завдання ядерного удару були європейські столиці.
Ядерний шантаж – це улюблена психологічна маніпуляція Кремля, щоб змусити Захід зробити те, чого хоче Москва. Починаючи з лютого 2022 року до червня 2024 року Кремль 77 разів погрожував застосуванням ядерної зброї проти країн Заходу. Основним завданням ядерного шантажу Кремля є прагнення створення стратегічного паралічу всередині НАТО, змушуючи представників альянсу, які приймають рішення, враховувати ризики прямої конфронтації.
Завдяки відсутності рішучої реакції з боку Заходу Кремль значно збільшив свій військовий потенціал у Калінінграді та розмістив ядерну зброю у Білорусі. Ні для кого вже не секрет, що Білорусь і Росія розробили плани щодо захоплення Сувалкського коридору, який вважається найбільш уразливою ділянкою зовнішніх кордонів НАТО. Західні аналітики вважають, що Білорусь стає все більш залежною від військових планів путіна, і Кремль, ймовірно, планує використовувати Мінськ як плацдарм для майбутніх військових провокацій у Європі. І досвід використання Кремлем Білорусі для вторгнення в Україну у 2022 році можна впевнено вважати генеральною репетицією.
Пряме військове зіткнення Росії з НАТО є малоймовірним у найближчому майбутньому. «Друга армія» світу міцно загрузла в Україні, так і не отримавши бажаного ефекту від вторгнення. Але, використовуючи улюблену тактику шантажу та відсутність ефективної реакції з боку альянсу, Кремль може перевірити НАТО на міцність. Гіпотетично зелені чоловічки можуть з’явитися в Нарвському повіті Естонії, як у 2014 році в Криму, на підставі захисту російськомовного населення, а Кремль заявить, що будь-які дії проти них призведуть до повномасштабної відповіді з боку РФ. І відсутність ефективної реакції може зруйнувати НАТО. Нездатність активно протистояти тактиці провокації та дестабілізації лише наддасть Кремлю сміливості та може спровокувати подальший конфлікт. Москва спостерігала відсутність реакції з боку Заходу на її дії в Грузії у 2008 році, в Криму та на Донбасі у 2014 році, і це дало їй впевненості, що реакція на повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році буде обмеженою.
Крім традиційних військових загроз, Росія використовує кібервійну як інструмент руйнування та примусу, демонструючи свої можливості атакувати критичну інфраструктуру та маніпулювати соцмережами. Хакерські атаки у 2015 році на енергосистему України стали раннім попередженням про здатність Кремля вести гібридну війну за допомогою кібертехнологій. Російські спецслужби створили кіберпідрозділи, які здійснювали кібератаки на європейські уряди, фінансові установи та критичну інфраструктуру. Основними завданнями даних атак були підрив довіри громадськості до демократичних інститутів, порушення роботи основних служб та розсіяння розбіжностей у суспільстві.
В останні роки європейські фінансові установи, аеропорти та урядові структури зазнали масових DDoS-атаків російських хакерів. Такі кібератаки мають подвійну мету. Вони викликають економічні потрясіння та сигналізують Заходу, що Кремль здатний викликати масштабну фінансову та структурну нестабільність для досягнення своєї мети.
Також Кремль з кожним роком збільшує фінансування дезінформаційних мереж, призначених для маніпулювання громадською думкою у країнах Заходу. Використовуючи фінансовані державою ЗМІ, такі як Russia Today і Sputnik, Кремль намагається змусити громадськість дедалі більше ставити під сумнів дії власних урядів. Також використовуючи величезну армію тролів і ботів у соцмережах, Москва намагається проводити кампанії впливу, сіяти дезінформацію, маніпулювати громадською думкою та поширювати хибні наративи, що підривають довіру до демократичних інститутів. Однією з успішних кампаній є посилення украй правих і лівих риторик з питань імміграції, вакцинації та цивільних заворушень. Контроль інформаційного поля дає Кремлю можливості психологічного на європейську громадськість, підриваючи єдність Заходу зсередини.
Основною зброєю політичних диверсій з часів СРСР є таємне фінансування вкрай правих та лівих партій у Європі. Пов’язані з Кремлем фінансові мережі забезпечують постійну підтримку популістських лідерів, які виступають проти НАТО та ЄС. На Балканах Кремль використовував свої мережі збільшення підтримки слов’янських груп і проросійських політиків обмеження ймовірності інтеграції балканських держав із Заходом. Яскравим прикладом корисних ідіотів Кремля є прем’єр-міністр Угорщини Орбан та словацький прем’єр Фіцо, які у своїх виступах використовують російські наративи та часто виступають проти санкцій ЄС щодо Росії. Кремль використовує їх, щоб показати відсутність ізоляції Росії та для гри на будь-яких розбіжностях у європейському електораті. Використовуючи масштабне поширення дезінформації, фінансування радикальних елементів та маніпулювання громадською думкою, Кремль прагне підірвати єдність Заходу та послабити його здатність уявити скоординований фронт проти агресії.
Кремль продовжує використовувати економічні важелі як геополітичний інструмент, перетворивши експорт газу та нафти на зброю для покарання країн за підтримку України. У 2022 році Росія навмисно припинила постачання газу в Європі, спровокувавши загальноконтинентальну енергетичну кризу, яка призвела до різкого зростання цін на електроенергію та уповільнення промислового виробництва. Маніпулюючи енергопотоками, Кремль хотів завдати економічної шкоди Європі, змусити уряди країн Заходу пом’якшити свою позицію щодо України та розпалити внутрішньополітичні розбіжності щодо енергетичної політики. Але в цьому випадку Європа змогла вчасно диверсифікувати постачання та звести збитки до мінімальної.
Також Росія використовувала свій контроль над світовим експортом сільгосппродукції в країнах, що розвиваються. Блокуванням постачання зерна з України до Чорного моря, Кремль спровокував брак продовольства в Африці та на Близькому Сході, змусивши Захід або вести переговори з Росією, або зіштовхнутися зі зростанням потоків іммігрантів з регіонів, охоплених голодом.
Чому Європа має діяти
Після закінчення Другої світової війни США були гарантом безпеки на європейському континенті, але у своєму недавньому виступі глава Пентагону Піт Хегсет заявив, що США більше не можуть забезпечувати гарантії безпеки в Європі, їй слід самостійно вирішувати ці питання. Тепер майбутнє безпеки континенту залежить від самої Європи, і якщо вона не візьме на себе ініціативу у протидії Кремлю, це може спричинити низку негативних наслідків.
По-перше, Україна буде змушена піти на невигідні переговори з Росією, залишивши частину своєї території під окупацією та створивши небезпечний прецендент для майбутніх захоплень земель. По-друге, ця ситуація може спричинити внутрішню кризу в НАТО, розділивши країни-члени на прихильників примирення та прихильників більш жорстких заходів стримування. По-третє, європейські демократії можуть стати ще більш уразливими для російського втручання, послаблюючи їхні інститути та підриваючи довіру громадськості.
Час умиротворення диктатора минув, тому Європа має відкинути будь-яке повернення до розрядки та почати проводити агресивну, багатопланову стратегію щодо ослаблення Кремля. Довгострокова безпека континенту залежить від того, щоб не лише стримувати путінську Росію, а й структурно послабити її до ступеня неможливості проектування влади за межі своїх кордонів.
Стратегія протидії Європи гібридній агресії Кремля має кілька основних пунктів. По-перше, необхідно посилити економічний тиск шляхом розширених санкцій та вилученням активів. По-друге, потрібно розширити кібер- та розвідувальні операції, щоб підірвати здатність Москви вести гібридну війну. По-третє, Європі необхідно зміцнити зв’язки із сусідами Росії, щоб ще більше ізолювати Кремль. А також ЄС необхідно збільшити взаємодію з глобальним Півднем, щоб підірвати вплив Кремля на ринках, що розвиваються.
Європа зараз перебуває на критичному етапі, і їй потрібно прийняти виклик і зробити рішучі дії проти основної дестабілізуючої сили в регіоні, інакше вона ризикує зіткнутися з набагато серйознішою кризою в майбутньому.
