Якщо ви здатні дещо абстрагуватися від сантименту Усика до московських попів і готові послухати про бокс, то ось вам мій коментар.
1. Справа не в нокауті, хоча це завжди виглядає виграшно. Усик тотально домінував у бою, вигравши в одні ворота всі раунди. Він завдав значно більше точних ударів взагалі, й акцентованих зокрема. Відповідно, пропустив значно менше.
2. Тактика була дещо нестандартною і, думаю, захопила Деніеля зненацька. Як і зазвичай, Усик був мегашвидким і мегатехнічним. Але цього разу він абсолютно не відмовлявся від рубки й гарно тримав удар.
На цей момент слід звернути увагу особливо. Щоб завдати сильний акцентований удар, боксер має дещо зупинитися, впертися й прицілитися. Іншими словами, тут він сам відкриває можливість для удару суперника, що є небезпечним у принципі, а з таким неймовірним панчером, як Дюбуа, тим паче. Усик був надзвичайно впевнений у своїх силах - і, вочевидь, не дарма.
3. А ось по Дюбуа практично після першого раунду вже було видно, що він Усика боїться й жодної впевненості не випромінює. Схоже, свіже розчарування через неможливість поцілити в Усика лягло на «старі дріжджі» попереднього нокауту - й навіть на обличчі була помітна розгубленість.
4. Усик мав репутацію «нєбʼющего» бійця ще в крузервейті. І другий підряд нокаут такому потужному панчеру, як Дюбуа (згадайте хоча б, що той зробив із Джошуа) - це таки сенсація.
Не памʼятаю, хто з зарубіжних коментаторів закричав учора «він геній», але мушу погодитися: неймовірний талант.
Просто досконалість
