1. Україна завдала удару по виробнику електроніки для ракет та систем ППО росії.
- Українські безпілотники атакували підприємство у Воронежі, яке спеціалізується на виробництві напівпровідникових компонентів для російської оборонної промисловості. За даними моніторингових ресурсів, після удару на території об'єкта було зафіксовано наслідки атаки, кадри яких поширили місцеві жителі.
- Підприємство виробляє електронні компоненти, що використовуються у крилатих ракетах Х-101, «Калібр», ракетних комплексах «Іскандер-К», а також у системах ППО С-400 і «Панцир». Йдеться про мікросхеми, транзисторні збірки, діоди та інші елементи, необхідні для роботи систем наведення, радіолокації та бортової електроніки.
- Удар по такому об'єкту має особливе значення, оскільки російська військова промисловість залишається залежною від обмеженого кола виробників складної електроніки. Втрата або тимчасове виведення з ладу подібних підприємств може ускладнити виробництво високоточного озброєння та засобів протиповітряної оборони.
- Останніми місяцями українські удари дедалі частіше спрямовуються не лише на нафтогазову інфраструктуру, а й на підприємства, які безпосередньо забезпечують російську армію критичними технологіями та комплектуючими.
2. Україна втретє за п'ять днів масовано атакувала московський регіон дронами.
- У ніч на 22 червня українські безпілотники здійснили чергову масштабну атаку на московський регіон. Через атаку в аеропортах московського авіавузла були введені обмеження на польоти. Найбільші аеропорти працювали зі збоями, що призвело до затримок і коригування розкладу рейсів.
- Російські авіакомпанії були змушені скасувати частину перельотів. Це вже третя масована атака на російську столицю за останні п'ять днів. За повідомленнями російської сторони, під час попередніх нальотів 18 та 19 червня також фіксувалися десятки й навіть сотні безпілотників.
- москва дедалі частіше стикається з необхідністю перекидати додаткові сили протиповітряної оборони для захисту стратегічних об'єктів у глибокому тилу. Серія ударів демонструє зростаючу вразливість російської системи ППО навіть у районі столиці.
- Для кремля це означає необхідність витрачати дедалі більше ресурсів на захист тилових регіонів, одночасно послаблюючи прикриття інших напрямків.
- Крім військового ефекту, регулярні атаки створюють проблеми для транспортної інфраструктури, цивільної авіації та ділової активності московського регіону, який залишається ключовим економічним центром росії.
3. Українські удари по НПЗ посилюють паливну кризу в росії.
- росія стикається з наростаючим дефіцитом пального після серії українських ударів по нафтопереробній інфраструктурі. Черги на автозаправках і перебої з постачанням пального стають дедалі помітнішою проблемою для кремля, який намагається приховати від населення економічні наслідки війни.
- Остання хвиля атак вивела з ладу понад 20% російських нафтопереробних потужностей. У Міжнародному енергетичному агентстві назвали такий рівень порушень безпрецедентним за весь час російсько-української війни.
- Особливо гостро проблема проявляється в окупованому Криму та регіонах, пов'язаних із військовою логістикою. Українські безпілотники регулярно атакують не лише нафтопереробні об'єкти, а й маршрути доставки пального, що ускладнює постачання бензину та дизеля.
- Ознаки паливної кризи вже виходять далеко за межі прифронтових територій. Обмеження на продаж пального поширилися більш ніж на 50 регіонів росії, включаючи віддалені райони Сибіру та Арктики.
- Ситуацію ускладнює те, що російська влада більше не публікує повних даних про обсяги переробки нафти, що свідчить про небажання демонструвати реальні масштаби проблем.
- Водночас відновлення пошкоджених заводів стає дедалі складнішим через залежність від західного обладнання та технологій, доступ до яких обмежений санкціями.
- Останні удари виявилися особливо болючими для рф, оскільки були спрямовані на найбільші та найтехнологічніші підприємства, які виробляють високооктанове пальне. Багато з цих об'єктів використовують критично важливе імпортне обладнання, заміна якого потребує значного часу та ресурсів.
4. Нафта знизилась до 75 доларів за барель.
- Ціна нафти опустилась. У понеділок 22 червня ціна опустилась до 75 доларів за барель, а еталонний сорт Brent – нижче 80 доларів за барель. Так, у понеділок 22 червня ціна барелю нафти тримається на рівні 75,3 доларів за барель. При цьому ціна еталонного бренду Brent тримається на рівні 79 доларів за барель.
- Загалом від минулого робочого дня, пʼятниці, – ціни знизилась на приблизно 1 долар.
5. У росії виник дефіцит пального для малої авіації через удари по НПЗ.
- Паливна криза в росії вже зачіпає не лише автотранспорт, а й авіацію: через дефіцит авіаційного бензину малі авіакомпанії стикаються з проблемами забезпечення польотів у багатьох регіонах.
- Дефіцит авіабензину в росії різко загострився: малі авіакомпанії змушені самостійно шукати й доставляти пальне. Через нестачу та високі ціни деякі оператори переходять на автомобільний бензин, що підвищує ризики для безпеки польотів.
- Дефіцит пального посилився після ударів по російських НПЗ: у червні виробництво бензину впало приблизно на 25%, а частина великих заводів вибула з роботи.
- Через дефіцит пального влада заборонила його експорт, але учасники ринку попереджають: це не вирішує проблему й може ще більше скоротити пропозицію.
6. У росії заявили про зупинку будівництва захисних дамб через нестачу коштів.
- У росії виникли проблеми з фінансуванням інфраструктурних проєктів, які мають забезпечувати стійкість військової логістики. За інформацією, озвученою в російському інформаційному просторі, останніми днями були зупинені роботи зі спорудження захисних дамб біля мостів, що використовуються для транспортного сполучення та постачання.
- Такі споруди розглядалися як один зі способів захисту критично важливих логістичних об'єктів від українських ударів. Однак роботи фактично припинилися через відсутність фінансування.
- Ситуація виглядає показовою на тлі різкого зростання військових витрат росії. За оцінками західних джерел, цього року додаткові витрати на війну можуть перевищити початкові плани на 4–5 трлн рублів. Водночас навіть за умов рекордних бюджетних вливань дедалі частіше з'являються сигнали про нестачу ресурсів для реалізації нових оборонних та інженерних проєктів.
- Додатковий тиск на бюджет створюють високі процентні ставки, зростання вартості кредитування, дефіцит робочої сили та збільшення витрат на війну. У результаті ресурси доводиться перерозподіляти між різними напрямками, а окремі проєкти відкладаються або заморожуються.
- Якщо інформація про зупинку будівництва підтвердиться, це може свідчити про те, що навіть рекордні військові витрати вже не дозволяють росії одночасно фінансувати всі потреби війни та захист критичної інфраструктури. Це ще один сигнал зростаючого навантаження на російські державні фінанси, які дедалі більше залежать від нафтово-газових доходів та резервів бюджету.
- Проблеми з фінансуванням захисних споруд можуть додатково посилити вразливість логістичних маршрутів, що мають важливе значення для забезпечення російських військ.
7. Мирна угода між США та Іраном може завдати нового удару по російській алюмінієвій галузі.
- Можливе врегулювання між США та Іраном несе для росії не лише ризики падіння нафтових доходів, а й загрожує погіршенням ситуації в алюмінієвій промисловості — одному з найбільших експортних секторів країни.
- Після зниження напруги на Близькому Сході на світовий ринок можуть повернутися майже 3 млн тонн виробничих потужностей з випуску алюмінію.
- Додатково пропозицію стрімко збільшує Індонезія, яка планує наростити виробництво з нинішніх рівнів до 1,7 млн тонн на рік уже до кінця 2026 року, а до 2030 року — до 4 млн тонн. Сукупний приріст пропозиції буде співставним із річним виробництвом усієї російської алюмінієвої галузі.
- Для росії це означає посилення конкуренції на світових ринках і подальший тиск на ціни. Алюміній уже подешевшав приблизно на 15% від нещодавніх максимумів, і аналітики очікують продовження низхідного тренду після зникнення «воєнної премії» в котируваннях.
- Найбільший виробник алюмінію в росії — «Русал» — входить у цей період у вкрай слабкому фінансовому стані. За підсумками минулого року компанія зафіксувала збиток близько 500 млн доларів. При цьому можливості скорочення витрат залишаються обмеженими через дорогі кредити, високу вартість логістики, електроенергії та сировини.
- Для російської економіки це створює додаткові ризики втрати валютних надходжень. Після фактичної втрати значної частини європейських ринків збуту та запровадження санкцій російські металургійні компанії вже працюють у складніших умовах.
- Подальше падіння цін на алюміній може скоротити прибутки експортерів, податкові надходження та валютну виручку, яка необхідна кремлю для фінансування зростаючих військових витрат.
8. Китай готує другий термінал для прийому санкційного російського ЗПГ.
- Китай готує другий імпортний термінал для прийому зрідженого природного газу з російського проєкту Arctic LNG 2, який перебуває під західними санкціями.
- Йдеться про новий термінал Лункоу в провінції Шаньдун, який має бути готовий до експлуатації вже восени. Поява другого маршруту постачання стане важливою підтримкою для російського проєкту Arctic LNG 2 вартістю $21 млрд, який після запровадження санкцій зіткнувся з серйозними труднощами зі збутом продукції.
- Наразі Китай залишається фактично єдиним відомим покупцем санкційного газу з Arctic LNG 2. Через перший китайський термінал Бейхай з серпня 2025 року вже було прийнято понад 2,6 млн тонн російського ЗПГ.
- Водночас ситуація демонструє дедалі більшу залежність російського газового сектору від Китаю. Після втрати значної частини європейського ринку москва змушена переорієнтовувати експорт на азійський напрямок і погоджуватися на суттєві поступки покупцям.
- Для залучення китайських клієнтів оператор Arctic LNG 2 був змушений знижувати ціни на поставки на 30–40%. Новий термінал може частково полегшити експортні проблеми росії, однак він не змінює загальної тенденції: російські енергетичні компанії дедалі більше залежать від обмеженого кола покупців, насамперед Китаю, який використовує цю ситуацію для отримання вигідніших умов закупівлі.
9. Китай нарощує закупівлі іранської нафти, посилюючи конкуренцію для російських постачальників.
- Китай починає активніше повертатися до закупівель іранської нафти після помітного скорочення поставок на початку 2026 року. Дані щодо морських перевезень свідчать про відновлення імпорту, хоча обсяги поки що залишаються нижчими за пікові показники 2024 року.
- Для Ірану це шанс швидко відновити частину експортних доходів після тривалого періоду обмежень. Для Китаю — можливість отримувати додаткові обсяги сировини зі знижкою та диверсифікувати джерела постачання на тлі поступової нормалізації ситуації навколо Ормузької протоки.
- Водночас така тенденція створює додаткові ризики для росії. Китай залишається найбільшим покупцем російської нафти, але повернення на ринок більших обсягів іранської сировини означає посилення конкуренції між двома підсанкційними експортерами за одного й того самого клієнта.
- Фактично москва може втратити частину переваг, які отримала після західних санкцій проти Ірану та скорочення його експорту. Якщо китайські нафтопереробники матимуть ширший вибір дешевої нафти, російським компаніям буде складніше утримувати обсяги продажів без додаткових цінових поступок.
- Для кремля це особливо небажаний сценарій, адже саме китайський ринок став головним джерелом валютних надходжень після втрати значної частини європейських покупців.
- Чим більше альтернатив отримує Пекін, тим слабшою стає переговорна позиція росії та тим менше шансів на отримання надприбутків від експорту енергоресурсів.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
