У 1569–1570 роках московський цар Іван IV Грозний очолив похід опричного війська на Новгород. Цар підозрював новгородців у нелояльності та можливих намірах перейти під владу іншого правителя. Наслідком стала одна з найкривавіших каральних акцій в історії Московського царства.
Опричники рушили на Новгород восени 1569 року. Дорогою вони грабували й убивали людей у Твері, Клину, Торжку та інших містах. Коли військо дісталося Новгорода, почалися масові арешти, тортури, конфіскації майна та страти.
Погром тривав близько шести тижнів. Людей катували, вбивали й скидали у Волхов. За описами, жертв прив’язували, обливали горючими сумішами, а потім кидали в річку. Серед загиблих були чоловіки, жінки та діти. Опричники патрулювали Волхов на човнах і добивали тих, хто ще намагався врятуватися. Переслідувань зазнали й місцеві священники та ченці.
Точну кількість загиблих встановити складно: джерела наводять різні цифри, а частина повідомлень про звірства могла перебільшувати масштаби трагедії. Проте сам факт жорстокої каральної експедиції та масового насильства сумнівів не викликає.
На цьому біда Новгорода не закінчилася. У 1569–1570 роках регіон переживав неврожай, а пограбування та вилучення продовольчих запасів опричниками ще більше загострили становище. Місто охопив голод, від якого помирало дедалі більше людей. У джерелах згадуються навіть випадки людожерства.
Ситуацію погіршила чума, яка поширювалася на московських землях ще до походу й згодом дісталася Новгорода. Насильство, голод та епідемія разом завдали місту катастрофічного удару.
Літописні свідчення змальовують суспільство, у якому люди втратили захист перед владою: грабунки, побори, плач і прокльони стали частиною повсякденного життя. Новгород, який мав власні давні політичні традиції, зазнав спустошення від війська свого ж правителя.
Новгородський погром показує, якою ціною Московське царство придушувало непокору та зміцнювало владу центру. За підозрою в нелояльності могли прийти каральні загони, а після них залишалися загиблі, розорені домівки й голод. Захоплення та утримання земель силою нерідко супроводжувалися не лише підкоренням, а й руйнуванням життя тих, хто на цих землях мешкав.
На картині зображено історичне полотно «Знищення новгородського віча» (відоме також як «Марфа Посадниця. Знищення новгородського віча» або «Падіння Новгорода»), написане російським художником Клавдієм Лебедєвим у 1889 році.
