ПОКАЗОВІ АНАЛОГІЇ

Коли почалась Друга світова війна?.

Отже, Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 року. Сталося це внаслідок початку стратегічної наступальної операції «Вайс», метою якої було завдати поразки польській армії, а також окупувати територію Польщі згідно з пактом, укладеним із СРСР за десять днів до цього. У результаті Рейх мав намір отримати об’єднання Східної Пруссії та решти території Німеччини, а інша частина Польщі мала стати приємним бонусом та місцем, де потрібно було організувати місця для масової ліквідації євреїв.

І ось тут одразу виникає колізія з визначенням часу початку саме світової війни. Насправді 1 вересня розпочалася війна Німеччини проти Польщі, і світового масштабу там не спостерігалося. За попередньою домовленістю, війна мала пройти в режимі бліцкригу і на два фронти – Німеччина із заходу і СРСР – зі сходу. Але совок вступив у війну 17 вересня, і тільки в цей момент у ній з’явилася третя сторона, яка розширила склад її учасників. Де-факто більше ніхто не брав участі саме в цьому епізоді, і тому тут немає формату світової війни.

Однак ми чудово знаємо, що у відповідь на напад Німеччини на Польщу Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині. Вони хоч і не вступили у війну, але формально її оголосили. То виходить, що за початок саме світової війни слід брати не сам факт початку бойових дій, а формалізацію стану війни? Але й тут усе викладається не за фен-шуєм, адже і Англія, і Франція оголосили війну Німеччині аж 3 вересня, при цьому не вступивши у війну. Ба більше, сама Німеччина розпочала війну проти Польщі без оголошення війни.

Тобто з 1 по 3 вересня Вермахт вів активний наступ, а формально війну не було оголошено і велася вона виключно між арміями двох країн, а третя країна – СРСР – взяла участь у заході ще пізніше, і тільки через два з лишком тижні двостороння війна переросла у тристоронню. Втім, у всіх підручниках записано дату початку війни – 1 вересня. Проте в таких справах деталі вкрай важливі, бо без них важко буде шукати аналогії у справах поточних.

Але тут можна копнути трохи глибше, і картина набуде ще цікавішого вигляду. Адже наказ про наступ виник не просто тому, що Гітлер пробурмотів собі: «Я календарь переверну, и снова – 1 сентября», – а цьому передував конкретний привід – Überfall auf den Sender Gleiwitz, або Гляйвіцький інцидент, що стався 31 серпня. Він був складовою всієї польської кампанії, і формально Вермахт, який «випадково» розгорнув свої війська біля кордонів Польщі, діяв у відповідь на цей інцидент, хоч і підтасований. Але в будь-якому разі, після атаки на німецьку радіостанцію у Гляйвіці війна вже розпочалася. А якщо ми з’ясували, що початок цієї війни не прив’язується до формальних кроків, таких як оголошення війни, а до якихось конкретних дій, то чому б не вважати саме 31 серпня початком усієї війни?

Але, як було сказано вище, конкретні дії, що містять склад приводу для війни, та формалізація такого стану можуть виявитися рознесеними в часі. На наведеному прикладі видно, що 1 вересня Німеччина почала наступальну операцію, та при цьому не оголошувала війни Польщі, водночас Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині, але 3 вересня, і не виконали взагалі ніяких практичних дій ні 1, ні 3 вересня, а практичні бойові дії почалися за ініціативою Німеччини тільки у травні наступного, 1940 року.

Але в такому випадку такі самі дії Німеччини, але в 1938 році, що вилилися в анексію Чехословаччини, теж були достатніми для початку відліку війни, а до цього таким самим приводом був аншлюс Австрії. Адже обидві країни мали союзницькі гарантії: Чехія – від тих самих союзників, а Австрія – від Італії. І ми цілком обґрунтовано вважаємо, що якщо виходити з цієї точки зору, то Німеччина почала Другу світову війну 7 березня 1936 року – в момент, коли вона відмовилася від виконання зобов’язань, покладених на неї Версальським мирним договором, який підбив підсумок Першої світової війни. Цього дня війська Вермахту окупували Рейнську демілітаризовану зону.

Але й це ще не все.

З тих самих підручників ми знаємо, що союзникам протистояв блок країн, де одним із найпотужніших союзників Німеччини була імператорська Японія. А вона почала серію загарбницьких війн у Східній Азії ще з 20-х років минулого століття, тобто за десяток років до приходу Гітлера до влади. Причому діяла вона цілком успішно і до 1 вересня 1939 року вже зуміла захопити величезні території, а наступного, 1940 року, почала захоплювати колонії Франції, Великої Британії та Голландії. Прямо закусилася зі Штатами лише 7 грудня 1941 року. І що ж, усі ці подвиги не брати до уваги? Якщо не впиратися тільки в те, що робила Німеччина, а подивитися ширше, то світова війна палала набагато раніше тієї дати, яку канонізовано історією.

Щось подібне відбувається просто зараз, і загалом формалізація Третьої світової війни може статися будь-якої миті, бо передумов для цього більше ніж достатньо.

По суті, вона почалася ще 2008 року, коли росія вдалася до активних дій для захоплення чужих територій.

У 2014 році через агресію на Україну москва чітко всім показала, що не зупиниться доти, доки її не зупинять силою. Тобто вона розширила географію своїх агресивних зазіхань уже до світового масштабу, бо з цього моменту її дії вже не можна було вважати двостороннім конфліктом.

Починаючи з 24 лютого 2022 року, це стало очевидним навіть сліпим або володарям виразки шлунка чи склерозу, і не розуміти того, що відбувається, можна лише навмисно та цілеспрямовано.

З урахуванням того що країні-агресору постачають зброю як мінімум Китай, Іран та Північна Корея, це вже стає зрозуміло навіть покійникам, а після того як регулярні підрозділи КНДР почали брати участь в активних бойових діях, усе це вже не можна назвати інакше, як світова війна. І тут уже питання не у формалізації цього факту, а в тому, що такі події розвиваються приблизно в одній парадигмі, і для цього якраз потрібні аналогії.

Насправді дистанція від легковажного «непомічання» того, що процес уже почався, і до останньої стадії цього процесу – політики умиротворення – не настільки довга. Але коли її пройдено, це означає, що далі все відбудеться вже за інерцією, бо умиротворення – це формалізація страху перед неминучим. І його контури вже накидають люди, відповідальні за аналітику та прогнозування розвитку подібних процесів. І якщо раніше щось подібне можна було почути із США, то тепер такі речі артикулюють керівники профільних структур Німеччини.

Так, керівник Федеральної розвідувальної служби (BND) ФРН Бруно Каль у німецькому подкасті Table.Today, опублікованому в понеділок, 9 червня, висловив власну оцінку розвитку ситуації, пов’язаної з російською загрозою (вчора про це згадувала - В.С.). Він зазначає, що насправді прутін прагне силового протистояння з Європою, і війна з Україною – лише один крок до неї. А ми зазначимо, що цей крок виявився невдалим і болючим для Москви, і якщо раніше вона збиралася просто захопити Україну, щоб зробити її плацдармом для подальшої експансії, то тепер ця експансія може початися після заморожування активної фази бойових дій.

Головний розвідник Німеччини вважає, що в москві є люди, які не вірять у те, що п’ята стаття договору НАТО, яка передбачає взаємну оборону, досі насправді працює. І, між іншим, такі сумніви лапті висловлювали не раз і не два. А один їхній діяч прямо говорив про те, що якщо росія зможе забезпечити не бійню за прикладом України, а бліцкриг, то решта країн НАТО мовчки проковтнуть подібний крок. З цього приводу керівник BND сказав буквально таке:

«Вони (у москві – Ред.) хотіли б це перевірити. Вони хочуть повернути НАТО на той рівень, на якому Альянс перебував наприкінці 90-х років минулого століття. Вони хочуть вигнати Америку з Європи і будуть використовувати будь-які засоби для досягнення цієї мети».

А далі глава розвідки висловлює дуже правдоподібне припущення про те, яким сценарієм можуть скористатися лапті. На думку Каля, для цього росії «не потрібно проводити масштабні бомбардування чи розгортати танкові підрозділи». Достатньо послати до Естонії «зелених чоловічків» – нібито для захисту пригніченої російської меншини. «І тоді в Москві будуть дивитись на те, чи справді президент США відправить у відповідь американських солдатів через Атлантику» на захист партнера по НАТО.

Саме тому керівник німецької служби зовнішньої розвідки не вважає можливою перспективу переговорів між рф і Заходом найближчим часом і не вірить, що рф прагне миру в Україні. Немає жодних ознак того, що прутін якось змінив свій хід мислення і бажання продовжувати до кінця військову агресію щодо України. Ба більше, Генсек НАТО висловлюється в тому сенсі, що треба зміцнювати можливості самого Альянсу і всіляко підтримувати Україну, бо навіть тимчасове перемир’я дасть змогу прутіну перегрупувати свої війська, поповнити їх зброєю і, вже маючи досвід ведення сучасних бойових дій, розпочати експансію на іншому напрямку.

Словом, до деяких відповідальних осіб на Заході стало доходити те, що не доходило до Невіла Чемберлена та Едуара Деладьє, а саме що світова війна вже триває. Якщо намагатися ховатися від цієї реальності саме зараз, то це означає приректи себе і Європу на війну. Адже саме беззуба позиція майбутньої жертви ще більше підштовхує агресора до дій і дає йому впевненість в успіху його агресії. Про це свідчить уся попередня історія, але хто ж із неї засвоює уроки?

Anti-colorados