Ну от.
Звісно, припинити удари по російських НПЗ та іншій нафтовій інфраструктурі. Як раз тоді коли ЗСУ за один тиждень масштабно врізали по п'яти російських крупних НПЗ і вся Росія знову встала в черги за пальним.
Росія допускає територіальний компроміс і контроль України над неокупованою частиною Донбасу, але за це вимагає скорочення ЗСУ та їхніх озброєнь та поступок по російській мові та РПЦ. В перекладі з кремлівської на нормальну - Кремль хоче аби самі скоротили армію і лишили всередині України російський агітпроп, аби років за п'ять Москва ударила, врахувавши всі зроблені помилки і краще підготувавши грунт всередині України.
Ще Москва хоче аби інфраструктура НАТО була прибрана з країн Скандинавії та Балтії. Аби країни Балтії було простіше захопити, це очевидно. І можливо не тільки їх.
Пуйло згодне на розміщення іноземних військ тільки в західних областях України. Якщо хтось забув, саме ці області Москва не вважає своїми і неодноразово натякала Польщі і Угорщині, мовляв - давайте Україну поділимо? Вам захід, їм - все решту. Все зрозуміло?
Ну як вам умови? Готові піти? Розкажіть мені про "війну до останнього українця" та про "треба починати переговори і рухатися крок за кроком". Крок за кроком - до чого? До визнання існування в Україні осередків Русскава міра у вигляді "Русскіх домов" та церков РПЦвУ (в миру - УПЦ-МП)?
Може ще й від Томосу відмовитися самим?
Мені уже просто цікаво, що ще має статися, аби тремтяча і обхезана від переляку частина нашого суспільства збагнула - не можна домовитися з пуйлом. Пуйло не піде ні на яке "зійтися посередині". Пуйлу потрібна капітуляція України - принизлива і ганебна. Так, аби потім з осередків русскава міра з нас знущалися і глузували, на нашій же землі.
З пуйлом не можна домовитися. Пуйло мав в своєму активі три потужні поразки - всі три були пов'язані з Україною.
Він намагався протягти в президенти російську маріонетку - Україна відповіла Помаранчевою революцією.
Він через своїх маріонеток хотів обірвати нам шлях до Європи - Україна відповіла Революцією Гідності.
Він пішов на пряме вторгнення до України - і ми опираємося вже 12 років. І ми гарно опираємося.
Рік тому ви пам'ятаєте, аж такі гучні дискусії щодо ідеї "піти на поступки Москві, аби замиритися"? Так рік тому на фронті наше становище було набагато гіршим ніж нині. ЗСУ відкинули ворога біля Покровського-Олександрівки. ЗСУ зрізали виступ у фронті біля Лимана. Ми другий місяць звільняємо більше територій ніж втрачаємо.
А в цей самий час дефіцит федерального бюджету Росії майже удвічи перевищів запланований (5,186 трлн руб. проти 3 у бюджеті). У них дефіцитні бюджети мають 2/3 регілнів (більше 50). У них в 19 регіонах навіть без нашої допомоги вимикають світло - нема грошей. У них палають НПЗ. У них Крим сидить в облозі, без світла і пального.
У цих умовах вони викидають 400-700 мільйонів доларів США на кожен залп по нас ракетами та дронами. І висувають цілковито неприйнятні умови.
Ну хіба незрозуміло, що це відчай шулера, який ставить все на карту бо вже розуміє, що програє?
Саме зараз не можна поступатися. Саме зараз не можна приймати умов пуйла. Хоча...
Будь ласка, ви можете погодитися на скорочення ЗСУ та їхніх озброєнь, на поступки по російській мові та УПЦ-МП. Тільки одне питання - а для чого тоді було оце все 4,5 роки підряд?
За що ми тоді воюємо?
