Огляд
"Коротко про поточну ситуацію"
Частина друга
Покровський (в т. ч. Добропілля) та Південно-Донбаський напрямки.
1. Покровський напрямок
Протягом останніх 2-3 діб командуванням угруповання військ противника (УВ) "Центр" в основному проводилися заходи з перегрупування своїх сил та засобів у смугах дії 41-ї та 2-ї загальновійськових армій (ЗВА) з метою розгортання ударних тактичних груп на заздалегідь обраних ділянках та напрямках для здійснення прориву безпосередньо в місто Покровськ.
Крім того, передові підрозділи зі складу 51-ї ЗВА, раніше перегруповані на цей напрямок з Торецького, продовжували атакуючі/штурмові дії на північний схід та північ від Покровська й Мирнограда, з метою забезпечення цього прориву, зокрема:
- Підрозділи 39-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) зі складу 68-го армійського корпусу (АК) атакували в напрямку Новоторецьке - Маяк.
- Також вони намагалися просунутись у напрямку Попів Яр – Володимирівка, атакуючи з рубежу Полтавка – Попів Яр вздовж дороги зі сходу, у бік промзони «Оксамит», а також намагалися прорватися з боку Полтавки на Русин Яр.
Поки що противнику не вдається надійно закріпитися в Маяку чи прорватися до Володимирівки. Так само, як й надійно закріпиться в селі Русин Яр. Більше того, в районі Маяка ЗСУ контратакували противника та дещо відтіснили його передові підрозділи на південь.
- Своєю чергою, штурмові підрозділи двох бригад зі складу 51-ї ЗВА (1-ша та 9-та омсбр) вперто намагаються прорватися до селища Родинське одразу з двох напрямків – з боку Федорівки та з Разиного. Поки що, за моєю інформацією, противнику вдалося просунутися до східної околиці села, але "зачепитися" за саме село не вдалося.
На схід від нього тривають запеклі бої, штурмові групи противника, незважаючи на втрати, прагнуть зайняти Червоний Лиман, розташований на південний схід від Родинського, та обійти остане з півночі.
Така завзятість противника на цьому напрямку цілком зрозуміла. Його командування прагне за всяку ціну перерізати дорогу Покровськ-Добропілля в районі Родинського і отримати можливість здійснювати щільний вогневий вплив на паралельну комунікацію, що веде туди, але вже через Грішино і Новоолександрівку.
По суті, від результату боїв за селище Родинське залежатимуть подальші перспективи утримання ЗСУ району оборони у всій Покровсько-Мирноградській агломерації. Бо, очевидно, що перегрупування противника в смугах 41-ї і частково 2-ї ЗВА було явно «приурочене» саме до моменту прориву противника в район Родинського.
Як тільки 51-ша ЗВА заблокує комунікації з Покровська на Добропілля, швидше за все, противник силами та засобами 41-ї та 2-ї ЗВА перейде до масованих й рішучих наступальних дій безпосередньо на саме місто Покровськ.
Тим часом на південний захід від міста 41-ша ЗВА противника за підтримки сил та засобів зі складу 2-ї ЗВА, своїми передовими підрозділами намагається забезпечити зайняття та утримання зручних для цього майбутнього «ривка» позицій і рубежів. Однак не завжди їм це вдається, зокрема:
- 1441-й мотострілецький полк (мсп) "мобілізаційного резерву" противника вперто намагається вирішити два завдання - утримати село Звірове та знову зайняти село Котліне. Поки що, противник зумів вирішити обидва завдання лише, скажімо так, "частково". Підрозділи противника присутні у Звірове, але надійно та повністю закріпитися там поки що не можуть.
Своєю чергою, село Котліне також залишається під контролем ЗСУ, але противник утримує позиції на схід від нього, за дорогою Покровськ-Межова (тобто на північ від неї).
- Більше того, передові штурмові групи противника, які нещодавно прорвалися в західну частину села Удачне, які намагалися там закріпитися, ймовірно, кілька днів тому, були відкинуті, внаслідок контратаки ЗСУ, на південь. Тому противник, судячи з усього, все ще присутній в селі Удачне, правда, тільки в промзоні, на східній околиці села.
- На півдні, в смузі дії 90-ї танкової дивізії (тд) зі складу 41-ї ЗВА, ЗСУ, також пару днів тому, провели контратакуючі дії між Котлярівкою і Гориховим і зуміли значно (природно, в тактичному сенсі) відтіснити противника від адміністративного кордону з Дніпропетровською областю (звільнивши близько 4 квадратних кілометрів).
Таким чином, можна констатувати, що командування УВ противника "Центр" на Покровському напрямку завершує цикл "попередніх" дій, активно прискорюючи підготовку до штурму самого міста. Очевидно, що в рамках цієї підготовки найближчим часом противник зробить спробу вийти на рубіж Білецьке - Родинське та повноцінно закріпитися вздовж рубіжу Новоекономічне - Миролюбівка.
2. Південно-Донбаський (також відомий як Новопавлівський) напрямок
Тут командування УВ противника "Восток" продовжує наступ силами всіх своїх чотирьох загальновійськових армій (5-ї, 29-ї, 35-ї та 36-ї ЗВА) на досить широкому фронті, на південь від річки Вовча, намагаючись вийти на стик адміністративних кордонів одразу трьох областей України - Запорізької, Донецької та Дніпропетровської на ділянці від Іванівки до Новомиколаївки.
На даний момент найбільш загрозливими за темпами та відстаню подальшого просування противника є смуги його 29-ї та 36-ї ЗВА. Зокрема:
- Підрозділи 36-ї омсбр противника зі складу його 29-ї ЗВА активно атакують у напрямку Зелений Гай – Іванівка, а також прагнуть розширити свій тактичний прорив трасою Запоріжжя – Донецьк у напрямку Піддубне – Іскра. Протягом останніх 2-х днів вони не мали успіху.
- Але на південь підрозділам цієї ж бригади за підтримки підрозділів 430-го мсп вдалося таки просунутися на північний схід від Олександрограда, значно ускладнивши оборону цього села для підрозділів ЗСУ (до 1,5 км).
- Далі на південь штурмові підрозділи 37-ї омсбр противника зі складу його 36-ї ЗВА, мабуть, зуміли зайняти Воскресенку і закріпитися в ній, одночасно намагаючись атакувати в напрямку Січневого і Маліївки (просування склало - до 1 км).
- У напрямку Шевченко – Комишуваха атакували передові підрозділи 114-го мсп противника, зі складу 127-ї мотострілецької дивізії його 5-ї ЗВА. Їх підтримувала низка підрозділів 69-ї окремої бригади прикриття (обрп) зі складу 35-ї ЗВА. Значних успіхів їм також досягти не вдалося.
- Передові підрозділи 5-ї ЗВА (ймовірно зі складу, або 57-її, або 60-її омсбр) також активно атакували у напрямку Новопіль – Темирівка, але без особливого успіху. Судячи з усього, їм вдалося прорватися до ферми на південний схід від села, але до самого села «доповзають» лише так звані «малі» та «надмалі» штурмові групи противникаа, де їх регулярно знищують. Темирівку, схоже, досі утримують ЗСУ.
Якщо в цілому охарактеризувати добові темпи наступу противника на цьому напрямку, то варто зазначити, що хоча вони залишаються досить високими в тактичному сенсі (до 5-6-и квадратних кілометрів на добу), але безсумнівно, поступово знижуються (донедавна вони становили 8-9 квадратних кілометрів). Не випадково кілька тижнів тому у смузі 5-ї ЗВА противника з'явилася бригада зі складу 35-ї ЗВА, яка діє на іншому, сусідньому Гуляйпільскому напрямку (69-та обрп). Очевидно, що противник в смугах 5-ї і 36-ї ЗВА потребує посилення своїх передових частин і підрозділів. Інше питання – внаслідок чого виникла такого роду потреба?
