Огляд
Сьогодні – Костянтинівський напрямок
1. На цьому напрямку противник (російські війська) продовжує реалізовувати план захоплення та ліквідації Костянтинівської району оборони Збройних сил України (ЗСУ). І наразі він досить близький до успішного його завершення.
Для досягнення цієї мети командування противника використало лівий фланг свого угрупування військ (УВ) «Юг» — більшість сил (військ) 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), майже весь 3-й армійський корпус (АК) та цілий «набір» сил і засобів їх посилення, з інших армій і УВ (і навіть флотів), які діють своїми основними силами на інших напрямках.
З метою оптимізації бойового управління цими силами і засобами, призначеними саме для штурму та захоплення Костянтинівського району оборони ЗСУ, підвищення рівня взаємодії між ними, вороже командування звело їх у дві тактичні групи (ТГр) військ — «Дзержинск» і «Бахмут». Які, відповідно, діють у смугах 8-ї ЗВA та 3-го АК.
ТГр «Дзержинск» (смуга 8-ї ЗВА)
- 4-та окрема мотострілецька бригада (омсбр) 3-ї ЗВА, ймовірно, діє лише частиною своїх сил
- 103-й мотострілецький полк (мсп) зі складу 150-ї мотострілецької дивізії (мсд) 8-ї ЗВА.
- 10-й танковий полк (тп) 20-ї мсд тієї ж армії. Очевидно, що він діє переважно своїми штурмовими піхотними підрозділами та групами. Танки використовуються лише спорадично, невеликими групами (2-3 машини) або поодиноко.
- Можлива наявність окремих підрозділів 78-го моторизованого полку спеціального призначенців (мтп СпП) «Север-Ахмат» 42-ї мсд 58-ї ЗВА (УВ «Днепр»). Хоча вже деякий час вони не фіксувалися на цьому напрямку
- 54-й мсп 6-ї мсд 3-го армійського корпусу (АК). Його підрозділи використовуються для «якісного» підсилення підрозділів 103-го мсп та 10-го тп 8-ї ЗВА.
- 1194-й мсп «Територіальних військ» (ТрВ) 3-ї ЗВА
- 1219-й, 1436-й та 1465-й мсп ТрВ з 51-ї ЗВА. Разом із попереднім полком вони слугують основним джерелом накопичення та «постачання» штурмової піхоти на цьому напрямку
- 20-й і 155-й мсп (фактично – стрілецькі полки \ сп) «вмф вс рф». Зведені підрозділи з російських флотів. Вони досить активно використовуються в атакуючих/штурмових діях на цьому напрямку.
- 77-й мсп (або краще «полкова тактична група») з 49-ї ЗВА, сформований на основі 7-ї військової бази (ВБ) «вс рф», яка дислокується на окупованій частині Грузії (м. Гудаута, Абхазія).
ТГр «Бахмут» (фактично 3-й АК, без частини його сил)
- 72-га омсбр (задіяна майже повним своїм складом)
- 1008-й, 1307-й і 1442-й мсп ТрВ з 6-ї мсд 3-го АК. Їхні підрозділи становлять основну частину штурмової піхоти цього корпусу.
- 89-й танковий полк 6-ї мотострілецької дивізії 3-го армійського корпусу. Так само, як й 10-й тп 20-ї мотострілецької дивізії з ТГр «Дзержинск» діє у першому ешелоні на цьому напрямку переважно своїми піхотними підрозділами. Танки використовуються ним рідко і переважно «розсипом» по 1-2 машини.
Варто також згадати флангові сектори Костянтинівського напрямку, де діють наступні частини та з’єднання противника:
- 70-та мсд з 18-ї ЗВА УВ «Днепр» (24-й, 26-й, 28-й мсп та 17-й тп), що діє у загальній дирекції Часів Яр — Дружківка
- Підрозділи 20-ї та 150-ї мсд 8-ї ЗВА (центральний і лівий фланг смуги цієї армії), які діють у напрямках Софіївка — Райське та Русин Яр — Дружківка.
У звітний період, ймовірно, значного нарощування чи інших змін у бойовому та чисельному складі (БЧС) цих (згаданих вище) сил і засобів – не відбулося.
2. Поточна ситуація на цьому напрямку характеризується значною активізацією противника в рамках завершення етапу масштабного прориву його передових піхотних (штурмових) груп у межі Костянтинівки одночасно на кількох ділянках і напрямках, з подальшим їх закріпленням там.
Очевидно, вороже командування планує одразу після цього, без значної «оперативної паузи», перейти до стадії масового «інфільтрування» (проникнення) основної маси головних сил своїх передових частин і підрозділів у весь Костянтинівський район оборони ЗСУ (з цілком ймовірним одночасном підтягуванням більшості своїх груп і підрозділів БПЛА безпосередньо у передовий ешелон).
Наразі фіксуються такі напрямки та ділянки, де противник ВЖЕ зміг просунутися у межі Костянтинівки силами своїх штурмових груп і закріпитися там:
- У смузі 3-го армійського корпусу (ТГр «Бахмут») противник зумів, діючи в напрямку Ступочки — Костянтинівка, вздовж вулиці Чехова і через Новодмитрівку, заглибитись в східну частину міста (приблизно до вулиць Мінська та Радищева). Водночас йому вдалося зайняти принаймні південну частину Новодмитрівки.
- Наступаючи з рубежу Ступочки-Предтечіне вздовж дороги Покровськ-Бахмут і з обох боків Шанхайського ставку, передові піхотні групи 3-го АК також змогли прорватися у південно-східну частину міста (до вулиці Бахмутська) і просунутися до району залізничної станції «Костянтинівка» (між дорогою Т-0504 і вулицею Островського).
Однак наразі, незважаючи на неодноразові спроби зайняти територію самої станції, противник ще не зміг цього досягти (принаймні, я поки що не маю достовірної інформації про це).
- На правому фланзі смуги 8-ї ЗВА (ТГр «Дзержинск», де, очевидно, наноситься «головний удар» противника) йому вдалося досягти ще більшого успіху — прорватися одночасно в кількох секторах до західної (центральної) частини Костянтинівки і закріпитися там.
Зокрема, у напрямку Іллінівка — Костянтинівка штурмові групи ТГр «Дзержинск» прорвались через район торгового центру «7 Вітрів» і парку Юбілейний до вулиці Ємельянова, а також просунулися на північний схід від проспекту Ломоносова до річки Кривий Торець, досягнувши району на північний захід від залізничної станції «Костянтинівка».
Тобто противник зумів здійснити тактичний прорив з рубежу Іллінівка-Бересток до західної (Центральної) частини Костянтинівки, про підготовку якого я писав ще кілька тижнів тому.
- Однак у напрямках Яблунівка — Степанівка та Іллінівка — Довга Балка противник поки що не може похвалитися подібними результатами. Він досі не зміг повністю взяти під контроль Степанівку, а кілька його малих піхотних груп, які просочилися у район Довгої Балки, судячи зі всього, були ліквідовані.
Таким чином, наразі можна стверджувати, що бої за Костянтинівський район оборони ЗСУ увійшли у фінальну фазу, оскільки ворог, очевидно, зумів прорватися (до того ж одночасно на кількох ділянках) до західної (центральної) частини міста. Що, у свою чергу, різко дестабілізувало рівень стійкості усієї системи оборони ЗСУ у цьому районі.
3. Щодо подальших тактичних перспектив оборони Костянтинівки, вони, очевидно, виглядають «не дуже сприятливими» для ЗСУ. У разі подальшого просування штурмових груп ТГр «Дзержинск» і ТГр «Бахмут» противника назустріч одна до одної (приблизний рубіж їхньої «гіпотетичної» зустрічі — Музей краєзнавства — Центральний міський ринок), ситуація у всій Костянтинівці для ЗСУ погіршиться ще більше, причому, подібно до сходження лавини.
Наразі приблизна відстань між передовими штурмовими групами 8-ї ЗВА (район вулиці Ємельянова, автозаправка «Мотто») та передовими піхотними групами 3-го АК (район вулиці Мінська) становить менше 2 км.
У цьому сенсі противника можна затримати лише наявність річки Кривий Торець, яку російські штурмові групи очевидно повинні подолати, аби рухатися назустріч одна до одної. Поки що вони не пересікли її значними силами (бої точаться у районі вулиці Промислової, у районі автозаправки «Мотто» та підприємства «Свинець»).
Однак, якщо їм це вдасться, то положення ВСІХ українських підрозділів, що обороняються на південь від автомобільної розв'язки на перехресті вулиць Ємельянова та Олекси Тихого, різко погіршиться.
Насправді, для захоплення Костянтинівського району оборони ЗСУ противник використав ту ж саму (хоч і з незначними «модифікаціями» щодо саме цього конкретного району оборони ЗСУ) «методологію», яку він розробив і застосовує на інших напрямках для захоплення більш-менш значних населених пунктів із щільною забудовою та наявністю численних «промислових зон» (Покровськ, Куп'янськ, готується використати для Лиману). Охоплення з флангів, прорив у межі н.п. окремих штурмових груп і підрозділів (бажано, зразу на кількох ділянках і напрямках), а потім масове «інфільтрування» і проникнення основної частини його штурмової піхоти саме через ці ділянки та райони.
У ширшому (оперативно-тактичному) розумінні подальші дії противнкиа на Костянтинівському (Краматорському) напрямку також виглядають досить чітко та очевидно.
Після витіснення ЗСУ з району Костянтинівки російське командування явно намагатиметься досягти щонайменше ще двох тактичних цілей:
- «Зрізати» український тактичний виступ у районі Часів Яру (Миколаївка — Червоне — Стінки — Подільське). Два факти явно спонукають його до цього — вихід передових підрозділів його 70-ї мотострілецької дивізії на східну околицю Віролюбівки та досить результативні бої його 3-го армійського корпусу в районі Новодмитрівки. Вони вже самі по собі створюють сприятливі для російського командування в цьому сенсі тактичні передумови.
Також, без сумніву, воно спробує прорватися на ближні підступи до Дружківки. Як вздовж річки Казений Торець і по дорозі Володимирівка — Дружківка, так і з боку Часів Яру. Це, у свою чергу, дозволить йому, з ОДНОЧАСНИМ наступом російських військ на Слов'янському напрямку (смуга 3-ї ЗВА УВ «Юг») досягти базової передумови для початку всієї Слов'янсько-Краматорської наступальної операції — виходу основних сил УВ «Юг» на ближні підступи (з півдня і сходу), як до Краматорська, так і до Слов'янська.
У ще ширшому (оперативному) сенсі варто зазначити, що в рамках усієї літньо-осінньої кампанії російських військ у найближчі місяці варто очікувати їх подальшої різкої активізації (або, принаймні, спроб це зробити) вздовж усієї «дуги оборони» ЗСУ в районі Слов'янсько-Краматорської агломерації (тобто на Лиманському, Слов'янському, Костянтинівському та Добропільському напрямках).
До цих спроб, очевидно, одночасно залучатимуться три російських угрупування військ — «Запад», «Юг» і «Центр» (це до 5-и загальновійськових армій і до 2-х армійських корпусів), не враховуючи ймовірного посилення їх частинами та з’єднаннями зі складу стратегічних резервів «гш вс рф», а також зі складу повітряно-десантних військ і морської піхоти.
