Ви знаєте, що в Ізраїлі є близько 100 науковців (саме науковців), які вивчають Іран? В кількох університетах є іраністика і там вивчають мову, культуру, релігію (включно з зороастрізмом) і, звичайно ж питання безпеки.
Частина науковців та експертів поповнює ряди спецслужб, а деякі спецслужбісти з високих посад переходять в аналітичні та наукові центри. І саме ці спеціалісти вносять вагомий вклад в вироблення політик щодо Ірану.
В Ірані ситуація інша. Там Ізраїль заборонений і всього 20-30 вчених займаються Ізраїлем, частіше за все в пропагандистських цілях.
Звичайно, дуже хочеться провести пряму аналогію і сказати, що це і є причиною того, що Ізраїль краще воює з Іраном ніж навпаки. Це, звичайно не працює так прямолінійно. Але доля істини тут є. Бо без знання ворога неможливо воювати. І одні спецслужби не можуть закрити це питання. Без симбіозу науки та спецслужб неможливо якісно зрозуміти ворога.
Я все це веду до нас. В Україні немає вчених, які займаються Росією. А кількість аналітиків, добре, тих, кого я вважаю фахівцями з Росії, - менше десяти. У нас немає жодного центру вивчення хоч якогось аспекту Росії в жодному університеті. І це на четвертому році війни.
Мій прогноз - через рік я зможу написати ідентичний пост. Жоден вуз не захоче заморочуватися з такою «стрьомною» темою. А паралельно чиновники продовжать ідіотичну практику заборони цитувати російські джерела.
І наостанок, хочу ще раз нагадати, що вже в липні виходить книга «Постпутін. Росія з якою нам доведеться жити наступні 50 років» авторства Вадима Денисенка та Віталія Пировича. Лінк на передзамовлення буде в коментах. І всі книги куплені по передзамовленню, будуть з підписами авторів.
Нарешті ми зробили обкладинку, пишіть в коментах, як вам такий концепт
