Але є набагато гірший принцип: "друзям - все, ворогам - беззаконня".
Нинішня українська влада користується двома цими принципами навперемін.
Стосовно Порошенка і його оточення явно другим. Стосовно Шабуніна - схоже, що першим. Тим паче що про кримінальну справу щодо нього відомо вже понад півтора року, і обговорення її фактичного підґрунтя не бачив у публічному просторі лише ледачий (я навіть знаю марку машини, яку Шабунін буцімто використовував не за призначенням).
Але більшості нашого демократичного політикуму та громадянського суспільства не так важливо, за (вибірково застосованим) законом чи беззаконно. Набагато важливіше - кого саме "пресують". Якщо Буткевича - насамперед згадуємо, чи хороша людина Буткевич (мене цим вразив, зокрема, Віктор Трегубов). Якщо Шабуніна - це перехід "червоної лінії" не тому, що беззаконня (тут наразі відкрите питання), а тому, що "антикори недоторканні" (насправді вже ні, після зміни господарів білих будинків на Пенсильванія-авеню, 1600, та Сікорського, 4).
Коли беззаконні санкції вводили проти Медведчука, майже всі ці добродії аплодували (крім правозахисників), бо погана людина, ворог України, так йому й треба, про яку законність ви говорите.
А далі почалася класична історія: за ким прийдуть наступним.
Список тих, за ким прийшли, зростає регулярно.
А протестувати проти беззаконня треба було починати вже тоді. Це я і про відомих політиків, і про відомих журналістів, які сьогодні вже відзначилися публічними виступами на захист Шабуніна.
Почнімо, панове, з протестів проти беззаконня. А потім і до вибіркового застосування закону дійдемо. Але не варто ці речі плутати.
