Міністри ніколи не любили відповідати на питання в парламенті, а останні чотири місяці ця процедура подобається комусь з них навіть менше. Бо відомо, що щоразу буде питання від депутатів «ЄС» про санкції проти Порошенка, а це завжди неприємні питання і відповідати на них неприємно. Вчора була черга Ольги Стефанішіної, міністра юстиції і віце-прем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
Для Стефанішиної ці санкції – особиста проблема, бо вона разом з віце-прем'єркою Свириденко керувала їх підготовкою в турборежимі за три години. Премʼєр Шмигаль якось пропетляв від привілею підписувати це розпорядження Кабміну, але міністр юстиції брала активну участь на всіх етапах і сліди її втручання залишились в документах. Питання про законність санкцій Порошенка для Стефанішиної – критичне, зокрема зараз, коли виявилось що її колишній чоловік заробляє на активах, переданих в управління АРМА. Болівар може і не витримати стільки скандалів одночасно.
І ось що вона відповіла на це питання:
«Стосовно превентивних санкцій, я хотіла би раз і назавжди завершити це питання. Колеги з "Європейської солідарності" постійно цитують рішення Верховного Суду стосовно санкцій проти громадянина Курченка, і в цьому рішенні підтверджена законність санкцій. Відповідно Міністерство юстиції в своїх документах апелює до ухвалених рішень Верховного Суду, якими вже підтверджена законність введених санкцій. Це для ясності»
Добре, якщо пані віце-прем'єр хоче ясності на цю тему , нехай буде ясність.
Тема «санкції проти Порошенка превентивні» - не наша ідея. Першу версію пояснення «за що?» суспільство почуло особисто від Президента Зеленського 13 лютого, в день оприлюднення указу, і там про превентивність (тобто «ну так, Порошенко наразі не зробив нічого поганого, але так на всякий випадок ми все одно заблокуємо йому активи і заборонимо вибори») нічого не було. Зеленський сказав дослівно:
«у нас війна, а люди виводять, реально миють гроші, мільярди гривень. І це впродовж всієї війні, безумовно всієї, не тільки повномасштабної, це почалось з 2014-2015 років, виведення грошей, торгівля, заробіток з сепаратистами на вугіллі. Все це є, всі ці потоки є. Я просто здивований, що раніше Фінмоніторинг ніхто нічого нам не показував. Я це не бачив, а як було до мене – мені складно сказати. І ми це не бачили. Зараз Служба безпеки, зараз Фінмоніторинг показують про мільярди. І всі ці люди, труба Медведчука, чи наприклад… окрім того що з Медведчуком та Порошенко – вони партнери...»
На той час ми цього звичайно не знали, але Зеленський все переплутав. В документах РНБО про санкції проти Порошенка, які він підписав напередодні, не було ані слова про «виведені мільярди» і «трубу Медведчука». Не було навіть про «заробіток з сепаратистами на вугіллі» - лише про саме вугілля, на якому за версією слідства Порошенко нічого не заробляв, а купував «щоб уникнути падіння свого рейтингу». Дивись другу серію лонгріду про санкції в цьому блозі.
Фактично Президент Зеленський видав журналістам готові відповіді на питання «чому Порошенко поганий і за що ви його так не любите?», які накопилися в нього в голові за всі останні роки, і які не мали відношення до реальних документів Кабміну і РНБО по санкціях. Людина говорила що в ней було на душі.
Далі відбувся скандал з фальсифікацією тексту указу, «уточненнями редакції» і «офіційною публікацією в друкованих виданнях». Про це дивись третю серію лонгріду.
Ми подали позов, суд запитав позицію Кабміну. І вже в поясненнях КМУ, які готували юристи Міністерства юстиції, підлеглі Стефанішиної, вперше зʼявилася теза «санкції мають превентивний характер». І саме вони, а не депутати "Європейської Солідарності" перші притягнули в наш діалог прізвище Сергія Курченка.
Справа N990/36/23 – це і є справа Курченка, яку згадувала Стефанішина. Це був такий колоритний молодий харківський бізнесмен з близького оточення Януковича. Президент і власник ФК "Металист". В 2014 він втік з Києва, пробував отримати громадянство Сербії (вже отримав, але це швидко скасували після скандалу). Врешті переїхав до Москви, але і там зберіг в себе унікальний культурний код і стиль ведення бізнесу – в 2017 зі своїми охоронцями навіть влаштував з кимось подібним собі стрілянину прямо в пафосному Москва-сіті.
Сергій Курченко зібрав фул-хаус санкцій як мало хто: США, Канада, ЄС, навіть Україна. Перші національні українські санкції проти нього впровадив в 2018 Порошенко, а потім ще тричі сам Зеленський. Рішення Верховного Суду в справі N990/36/23 – це була чергова невдала спроба Курченка позбутися цих санкцій. Ця постанова так подобається Мінюсту, і вони так люблять її згадувати, бо в ней Верховний Суд досить детально виписав цю тему превентивного характеру санкцій. Тільки Мінюст читає лише ті фрагменти, які йому подобаються, а решту – не читає:
«Санкції як економічні обмежувальні заходи є лише тимчасовими обмеженнями, які стосуються здебільшого втручання у право власності особи та носять превентивний характер …Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для цього».
Так, до речі на тему пропорційності – навіть в 4 заходи санкцій проти Курченка Зеленським застосовано менш, ніж проти Порошенка – і балотуватись на виборах Курченку не заборонено. Але ж читаємо далі рішення суду:
«…Превентивний характер санкцій, на відміну від заходів юридичної, зокрема кримінальної, відповідальності, не вимагає доведення вини особи у вчиненні дій, які РНБО та Президент України мають повноваження оцінити як реальні та/або потенційні загрози державним та національним інтересам. З огляду на дискреційні повноваження цих суб`єктів владних повноважень щодо застосування санкцій достатнім є встановлення фактів, які б з певною мірою очевидності свідчили про такі загрози».
Мінюсту і міністру Стефанішиної дуже подобається перша частина, де говориться, що доводити віну для застосування санкцій не треба. Може здаватися, що це означає, що Президент має право в будь який момент впровадити санкції проти будь кого і це автоматично буде законно незалежно від причин. Але ні. Це означає лише, що для застосування санкцій проти людини необовʼязково чекати на вирок суду в кримінальному провадженні. І це і так було відомо з самого початку дії закону «Про санкції» - Президент Порошенко також не чекав на вироки. Це і так очевидно.
Але там далі ще говориться про необхідність «встановлення фактів, які б з певною мірою очевидності свідчили про загрози». І тут вже проблема. Бо в випадку Курченка факти, які з певною мірою очевидності свідчили, що він небезпечний чорт – були, і Верховний Суд це перевіряв: «Як уже було зазначено, Служба безпеки України в згаданому вище листі, вказавши про достатність підстав для застосування санкцій, викладених в проєкті Розпорядження № 808-р щодо ОСОБА_1 [тобто Курченко] , надала інформаційні матеріали, які можуть свідчити про його причетність до терористичної діяльності, а також діяльності на шкоду державній безпеці України. Джерелом такої інформації Служба безпеки України вказала загальнодоступні інтернет-ресурси, в яких, зокрема, наведено інформацію щодо його, ОСОБА_1 , співпраці з «ЛНР» та «ДНР», які визнані терористичними організаціями».
В випадку Порошенка таких фактів нема.
Те, що Офіс Президента, Кабмін і Мінюст пробують приховати за розмовами про «превентивний характер санкцій» - в них нічого не було на Порошенка 12 лютого, коли санкції впроваджувалися, і нема і сьогодні. СБУ попри бажання Зеленського відмовилась давати подання на РНБО на санкції проти Порошенка, хоча це їх робота, якщо компрометуюча інформація взагалі є, і вони нею зазвичай не нехтують. Саме тому маршрут руху санкційного проєкту вийшов такий складний: Фінмоніторинг-Мінекономіки-Кабмін-РНБО – бо треба було найти когось настільки відбитого, хто б взяв на себе відповідальність першим написати «в мене є факти, що Порошенко створює національну загрозу». Переконати решту міністрів тихо удавати, що вони просто повірили на слово цьому першому і не втручалися, а просто стояти поруч – вже простіше.
З позицією Мінюсту ще дві проблеми, менш очевидні. Треба вникати в матеріал, щоб зрозуміти що з ними не так. Перша: чому вони просто не скажуть, що санкції введені через «вугільну справу»? Зеленський про це говорив, в документах РНБО вона згадується, чому б цим не обмежитись і не наводити на справу туману? Відповідь така, що в тому ж рішенні N990/36/23, і в цілому в практиці Верховного Суду, йдеться про те, що рішення РНБО про санкції має прийматись «ураховуючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні та потенційні загрози державним та національним інтересам, створені внаслідок дій позивача». Підозра Порошенку у «вугільній справі» з’явилася 20 грудня 2021 року. Президент Зеленський неодноразово згадував цю справу публічно, явно пов’язував з нею надії на «остаточне вирішення питання Порошенка», це взагалі була його улюблена медійна іграшка з травня 2021 аж до 24 лютого 2022.
Говорити в 2025, що Президент раптом дізнався про ці факти з подання Кабміну, і був вимушений негайно реагувати, щоб запобігти загрозі національним інтересам з боку Порошенка – тупо. Певна частина українського суспільства і так це напевно схаває, але точно будуть проблеми з боку партнерів. І реакція на сам факт впровадження санкцій показала, що і в суспільстві підтримка не буде такою, яку хотілося б. Тому цю потужну заготовку довелося викинути, і сам Зеленський з лютого уникає коментарів на цю тему.
Друга проблема така, що Порошенко весь час перебуває в Україні, а Курченко, як і абсолютна більшість тих громадян України, проти кого були застосовані санкції, оскаржував їх з-за кордону. Наша позиція така, що перебування громадянина на підконтрольній території нівелює аргументи про «потребу невідкладного та ефективного реагування» шляхом санкцій. Президент має посунутись і дати правоохоронним органам робити свою роботу відповідно до закону, оскільки для цього нема реальних перешкод. А не підміняти собою одночасно слідчого, прокурора, суддю. Бо якщо людина тут, і створює загрозу - то арештуйте її, а якщо нема за що арештувати, то не кажіть про загрозу.
На цей аргумент нема чіткої відповіді ані в справі Курченка, ані в цілому в практиці Верховного Суду. Може вона з’явиться саме завдяки нашому позову.
В будь якому разі, в пані Стефанішиної нема причин вважати, що «рішення Верховного Суду стосовно санкцій проти громадянина Курченко» гарантує її відомству автоматичну перемогу і в справі санкцій Порошенка. Наступне засідання в нас буде незабаром, вже 19 червня. В понеділок 9 червня спливає дедлайн для всіх державних органів для надання документів, які суд витребував у них ухвалою в травні. Сподіваємося, що там буде щось більш цікавого і змістовного, ніж те, що ми почули від віце-премʼєрки вчора. Триматиму вас у курсі.
