Логіка Банкової проста й цинічна:
кожен новий скандал має витіснити попередній.
Головне — не допустити, щоб люди склали картинку системи.
І ця логіка працювала б, якби скандали були різні, випадкові, не пов’язані між собою.
Але вийшло навпаки:
нові історії змушують згадувати старі, бо всі вони про одне —
державне рішення як товар.
1) Нова хвиля скандалів відкрила “архів”
Коли з’являються нові підозри, що санкції можна “продати” або “зняти”, мозок автоматично робить крок назад:
“Стоп. А хіба такого вже не було?”
“А як там було з РНБО раніше?”
Новий скандал не “перекриває” старий.
Він працює як пошук по архіву.
2) Чому історія з 557 “ворами” — ідеальний приклад
14 травня 2021 року Зеленський увів у дію санкції РНБО проти 557 “ворів у законі”.
Тут важлива не політика, а математика реальності.
“Вор у законі” — це елітна, рідкісна категорія кримінального світу, не “будь-який злодій”.
В Україні їх ніколи не було сотнями.
Реально — одиниці.
Тому цифра 557 виглядає не як “боротьба”, а як серійне виробництво списків.
А серійність у державі — це завжди питання:
Навіщо так багато?
3) Ключ: 108 “помилкових”
Потім Данілов визнає: 108 прізвищ потрапили в список помилково.
Сьогодні людина має поставити прості запитання.
Перше:
Як узагалі можна “помилково” вписати 108 людей у список санкцій?
Це не помилка в бухгалтерії.
Це рішення РНБО, яке має:
перевірки,
матеріали,
обґрунтування,
служби,
верифікацію.
108 “помилок” — це не помилка. Це механізм.
Друге:
Чому “помилку” знайшли не одразу?
Санкції — травень 2021.
“Помилка” — жовтень 2021.
Пів року — це не “перевірили і виправили”.
Пів року — це вікно для переговорів.
І саме тут рамка починає працювати:
нові скандали сьогодні змушують інакше дивитися на “108 помилкових” тоді.
І ключове питання:
Скільки ще “помилкових” санкцій було насправді комерційними чи політичними?
4) Чому нові скандали підсвічують стару схему
Бо паралельно з’являються інші пазли:
свідчення про хабарі “за санкції” (кеш, квартири, посередники);
історії про непродовження санкцій і “випадкове” зняття для частини фігурантів;
чутки про ринок “включити / виключити”.
І сьогодні читач уже не сміється з 557 “ворів”.
Він робить інший висновок:
“Список зробили максимально великим, щоб було більше ‘клієнтів’.”
“А 108 ‘помилкових’ — це могли бути ті, хто вирішив питання.”
Оце і є дія рамки:
новий скандал не затирає старий, а дає йому пояснення.
5) Навіщо був потрібен абсурдний масштаб
Бо 557 — це не ефективність.
Це ринок.
Чим більше у списку:
тим більше точок входу для торгу;
тим більше “потрібних дзвінків”;
тим більше неформальних послуг;
тим більше кешу.
І тут з’являється найнебезпечніша для влади думка:
Санкції — це не про безпеку.
Це про контроль і монетизацію.
ОТЖЕ — формула, яку варто запам’ятати
Влада хотіла, щоб кожен новий скандал змивав попередній.
Але з санкціями стало навпаки:
кожен новий скандал витягує старий — і складає їх у систему.
Тепер історія з 557 “ворами” — не смішний епізод.
Це вітрина механізму, де державне рішення може перетворюватися на товар
