ЗЕЛЕНСЬКИЙ: 25 речей, які він не зробив для успіху України
1. Фронт: Підготовка до війни і перші дні вторгнення
Не оголосив воєнний стан до початку вторгнення.
Військо діяло в умовах мирного часу, коли вже летіли ракети.
Не перекрив стратегічні напрямки, попри попередження Заходу.
Гостомель, Чонгар, Куп’янськ — очікувані цілі противника — не були заблоковані.
Не провів реформу армії у 2019–2021.
Усе зосереджено на шоу, дипломатії, але не на боєготовності.
Не змінив командування після провалів.
Після Авдіївки, Лимана, Соледара — жодного аналізу й відповідальності.
2. Тил: Мобілізація, ротація, економіка війни
Не побудував систему мобілізації на основі мотивації.
Замість довіри — полювання ТЦК, страх, обман і хаос.
Не створив моделі ротацій і демобілізації.
Воїни виснажені, не знають, коли повернуться. Суспільство — у підвішеному стані.
Не ухвалив оборонного бюджету з довгим горизонтом.
Усе в ручному режимі. Програми — закриті, резерви — туманні.
Не відкрив економіку під потреби фронту.
ВПК — в тіні. Прозорих контрактів, держзамовлень, держзвіту — нема.
Жодного разу не закликав цивільних вступати до війська.
Заклики лише до "героїв", але не до спільної відповідальності.
Жодного разу не закликав чиновників відправити своїх близьких до війська.
“Еліта” залишилася осторонь — і ніхто її не зрушив.
3. Суспільство: Сенс, чесність, довіра
Не сказав правди про довготривалість війни.
Навіть у 2025 р. — жодного звернення із визнанням, що боротьба триватиме роками.
Не сформулював реальних цілей після провалу контрнаступу.
“Перемога” — як мантра без форми, межі чи логіки.
Не дав суспільству сенсу стійкості.
“Тримаймося” — без стратегії, без місії, без опори.
Не провів консолідації — ні політичної, ні моральної.
Опозицію ізолював. Волонтерів — не включив у структури. Країна — не мобілізована внутрішньо.
Безкінечні “плани миру”, “перемоги”, “стійкості” лише дезорієнтували.
Постійне переназивання провалів — замість розмови по суті.
4. Союзники: Втрачені можливості та політична недовіра
Не сформулював довгострокову модель співпраці з союзниками.
Усе — на особистих дзвінках і ручному керуванні. Нема рамок, зобов’язань, гарантій.
Не запропонував формату прозорості й контролю західної допомоги.
Очікування партнерів ігноруються. Запит — “дайте”, відповідь — “не втручайтесь”.
Не інтегрував партнерів у планування оборони.
Координації мало. Захід — лише донор, а не учасник процесу.
Не створив коаліції дій — лише коаліцію образів.
“Рамштайн”, “Кримська платформа”, “угоди” — без сталості, відповідальних, структури.
Не передбачив втрату політичної підтримки США та ЄС.
Не було “плану Б” на випадок Трампа, ізоляціонізму чи зміни європейських урядів.
Не збудував двосторонніх каналів із новими союзниками.
Польща, Канада, Британія діяли на емоціях — не на системі. А система так і не створена.
29 безпекових угод виявилися фікцією.
Жодної зобов’язальної норми. Жодної конкретної дії. Опоненти мали рацію: це було піаром.
5. Система ухвалення рішень: Замкнутість, ручний режим, олігархія довіри
Не створив горизонтальної системи ухвалення рішень.
Все вирішують Зеленський, Єрмак, Малюк — без парламенту, суспільства чи військового консиліуму.
Не продемонстрував нетерпимості до корупції.
Нема репутаційних наслідків за розкрадання, ухиляння, зловживання у тилу.
Не відкрив кадрові процедури.
Призначення непрозорі. Влада — це закрите коло довіри, а не відбір за професійністю.
Це 25 речей, які не зробив Зеленський.
І кожна з них — зона його відповідальності.
Не Трампа. Не Байдена. Не Путіна.
Тільки його.
