Росія тиждень тому заявила про початок будівництва золотопереробного заводу російською групою «Ядран» у Малі потужністю переробки 200 тонн на рік, що майже вчетверо перевищує поточний обсяг виробництва Малі, що становить приблизно 50 тонн. Формально новий завод дозволить країні самостійно переробляти золото перед експортом, що має посилити контроль над власними природними ресурсами, де державі належатиме 62% підприємства, а решта — «Ядрану», але в реалії все зовсім інакше.
Участь росії у будівництві золотопереробного заводу — це не просто економічний крок з метою допомогти дружній державі, а стратегічний маневр, що включає ухилення від санкцій, геополітичний вплив та тіньове фінансування військових операцій в Африці та за її межами. З 2022 року експорт російського золота на Захід перебуває під санкціями, а Малі, яка є другим за величиною виробником золота в Африці, не перебуває під золотими санкціями, що створює лазівку отримання росії твердої валюти, необхідної для фінансування воєн в Україні та інших зонах інтересів Кремля.
Також це дає контроль над малійською хунтою, де спочатку ПВК «Вагнер», а тепер МО РФ під маркою «Африканського корпусу» стали основним гарантом безпеки місцевого режиму. Афінажний завод посилює залежність від росії, закріплюючи стратегічний васалітет за допомогою економічних інструментів. Показовий видобуток золота дає можливість Кремлю запровадити нові альянси з нестабільними режимами, готовими обмінювати ресурси на зброю та захист. Золото використовується для оплати найманців «Вагнера»/«Африканського корпусу», фінансування таємних місій та обходу західних фінансових систем, а пов’язані з Кремлем фірми отримують ексклюзивні права на експорт, зберігання та офшорний перепродаж через Дубай, Туреччину та Східну Азію.
Офіційно завод є державною власністю Малі, але він перебуватиме під контролем Росії, що дає місцевій хунті військову та політичну підтримку в обмін на стратегічний доступ до мінеральних багатств країни. Це робить країну ще більш залежною від Кремля та послаблює її суверенітет. Це не поодинокий випадок в Африці, аналогічна схема вже працює в Судані, ЦАР, Мадагаскарі, Гвінеї, Зімбабве. Ключовими компаніями Кремля в Африці є Lobaye Invest (ЦАР), Meroe Gold (Судан), Росгеологія, РусБурМаш та інші. Усі вони тісно пов’язані з державними структурами РФ.
З їхньою допомогою здобуте золото експортується в обхід санкційного контролю та потрапляє на ринки під виглядом африканського. У ланцюжку беруть участь також трейдери з ОАЕ, Туреччини та Китаю, які перемарковують золото, приховуючи його походження. Створена Кремлем глобальна тіньова система постачання дозволяє здійснювати торгівлю чорним ринком та «сірим золотом», підживлюючи тероризм та санкційні режими. Також це створює надлишок пропозиції на незахідних ринках (наприклад, ОАЕ, Туреччина, Індія) та може посилити тиск на законних африканських виробників, знижуючи місцеві ціни.
Передбачуваний річний дохід, який росія отримує від африканського золота та мінералів:
Золото: 2,5–3,5 млрд. доларів на рік, де ключовими країнами є Судан, Малі, ЦАР.
Алмази: $300–500 млн. на рік. В основному з Центральноафриканської Республіки, де російські найманці контролюють алмазні родовища біля Беренго та Ндассіми. Хоча це не домінуючий світовий гравець, маржа на камінь висока через незаконний експорт.
Інші корисні копалини: $200–400 млн (уран, марганець, літій, боксити, танталіт та кобальт). Ці проекти знаходяться на ранній стадії видобутку або переговорів про спільні підприємства. Доходи Кремля тут менші, але зростатимуть, оскільки санкції підштовхують його до посилення ресурсної дипломатії.
Після смерті Євгена Пригожина у серпні 2023 року контроль над діяльністю ПВК «Вагнер» із розвідки та видобутку золота в Африці перейшов до контрольованої державою структури, неофіційно відомої як «Африканський корпус». Його було створено наприкінці 2023 — на початку 2024 року і перебуває під безпосереднім контролем Міністерства оборони (МО) росії та Головного розвідувального управління (ГРУ). Керує ним генерал-майор Авер’янов, командир в/ч 29155 ГРУ, яка займається диверсійними, військовими та гібридними операціями в Африці, Азії та на Близькому Сході. «Африканський корпус» повністю поглинув логістику, контракти та персонал із африканських активів ПВК «Вагнер, а також продовжив угоди у вигляді «безпека в обмін на ресурси», особливо в Малі, ЦАР та Судані.
Фактичне володіння та монетизація концесій на золото здійснюється через місцеві державні холдингові компанії, які часто перебувають під контролем російських спецслужб. Компанія Lobaye Invest (ЦАР), яка має ліцензії на видобуток золота та алмазів, спочатку контролювалася «Вагнером», а тепер перейшла у «спадщину» представникам «Африканського корпусу». За даними міжнародних розслідувачів, прибуток спрямовується в мережі, пов’язані з ГРУ, і в російську державну скарбницю через офшорні рахунки (ОАЕ, Кіпр, Туреччина). Компанія Meroe Gold використовувалася для контрабанди та експорту золота з Судану. Після спроби перевороту в Судані 2023 року операції тривали під захистом військових, але тепер ними керують логістичні компанії, які підтримує «Африканський корпус».
Крім ГРУ, представники СЗР РФ також беруть участь у «видобуті африканського золота». А саме Євген Сисоєв, заступник директора СЗР, який займається операцією служби в Африці та на Близькому Сході. У його завдання входить кураторство зусиль з «політичного проникнення» до Африки, включаючи підтримку режимів, пов’язаних із ресурсами, та дипломатичне прикриття для угод із золотом та зброєю. Хоча він не керує операціями із золотом, його команди координують політичний доступ, захист та дезінформацію.
Також одним із основних фігурантів таємних операцій Кремля в Африці є Олександр Іванов — голова «Союзу офіцерів за міжнародну безпеку», який надає офіційні послуги безпеки уряду ЦАР. Його операції пов’язані із захистом золотих копалень та логістикою для експорту ресурсів через Lobaye Invest. Раніше він входив до керівництва ПВК «Вагнер», а тепер працює підрядником в «Африканському корпусі».
У цій компанії є ще один цікавий персонаж: Костянтин Пікалов (Мазай) — колишній політичний куратор ПВК «Вагнер» в Африці. При Пригожині займався місцевими політичними контактами та вербуванням у франкомовній Африці, особливо в ЦАР та Малі. Після загибелі Пригожина все ще діє за лаштунками як зв’язковий з африканськими елітами, але вже під жорстким контролем ГРУ.
Ці люди керують екосистемою, яка дозволяє росії добувати, відмивати та використовувати золото як зброю для фінансування війни в Україні, для підтримки зовнішньої політики Кремля на африканському континенті та для підвищення економічної стійкості до західних санкцій. А місцеві хунти такі, як Ассімі Гойта (Малі), Фостен-Арканж Туадера (ЦАР) та Мохамед Хамдан Дагало (Судан) забезпечують юридичне прикриття та воєнізовану підтримку гірничодобувних операцій росії в обмін на зброю, технології спостереження та гарантії особистої безпеки.
Африка стає «золотим бек-офісом» росії, де Кремль створює тіньову грошову екосистему для своїх проксі-війн (Сирія, Україна) через африканське золото, що не відстежується, а також для контролю над стратегічними ресурсами африканських урядів, підриваючи їх суверенітет. На думку західних аналітиків, це є новою формою неоколоніалізму, де росія торгує захистом і впливом за ресурси Африки, особливо в нестабільних державах, очолюваних хунтою.
