Цього тижня журналісти з Bigus.info опублікували чергове розслідування про казкове життя співробітників прокуратури. Гналися за екс-прокурором Сергієм Кізєм, Але... несподівано натрапили на нашого старого знайомого. Також екс-прокурора Дмитра Вербицького. Знову елітна нерухомість з дивною передісторією і незрозумілими схемами придбання.
Раптом «прокинулася» стара історія: ще в 2017-му слідчі шукали докази незаконного розпродажу відомчої бази відпочинку митної профспілки під Конча-Запою - і... нічого не знайшли. Зате вже в 2025-му журналісти Bihus.Info виявили, що один з котеджів, який «випав» з кримінальної справи, таємно перейшов до матері колишнього заступника генпрокурора Сергія Кізя, а та миттєво здала будинок в оренду... заступнику генпрокурора Дмитру Вербицькому. Так схемою «мама-Кізь - будинок - прокурор-орендар» замкнулося корупційне коло між двома екс-силовиками. Але це тільки частина історії.Апофеозом жадібності став переїзд Дмитра Вербицького в елітний таунхаус котеджного містечка «Коник». Формально 155-метрову нерухомість купив його племінник всього за 2,8 млн грн - приблизно в шість разів дешевше ринкової ціни. За даними ріелторських агрегаторів, аналогічні будинки там сьогодні оцінюються в 15-18 млн грн, так що «знижка» пояснюється хіба що близькістю до впливового родича. Більш того, угода відбулася саме в той період, коли Офіс генпрокурора, де Вербицький тоді працював, здійснював процесуальне керівництво у справі про сумнівні землевідчуження в тому ж «Конику», що виглядає очевидним конфліктом інтересів.
Сусідній особняк площею 240 м² тим часом опинився у власності цивільної супутниці експрокурора, Христини Ільницької, яка майже синхронно придбала новий Porsche Macan T за 100 тис. доларів. Офіційні доходи Ільницької, задекларовані за десятиліття, ледь досягають 360 тис. грн, але Вербицький запевняє, що до її фінансів «не має відношення». Цю версію важко прийняти на віру: камери «Безпечного міста» фіксували спільні заїзди пари на захищену територію, а НАЗК вже знайшло в активах прокурорського дуету нез'ясовані 29 млн грн і передало матеріали до НАБУ. Поки розслідування стоїть на місці, елітний київський куточок залишається для Вербицького тихою гаванню, всупереч офіційним деклараціям і здоровому глузду.
Після звільнення з Офісу Генпрокурора в липні 2024 року Дмитро Вербицький представив себе меценатом: вже існуючу одеську благодійну організацію «КД» він перейменував на «Країну Добра» і разом зі своєю цивільною партнеркою Христиною Ільницькою почав публічно роздавати продуктові набори та ліки мешканцям Хаджибейського району.
Журналісти перевірили юридичні адреси фонду і виявили, що три з чотирьох локацій - це або порожні приміщення, або звичайні квартири; фактично заходи та складування допомоги відбуваються тільки за однією адресою, вказаною в Одесі. Саме там Вербицький регулярно проводить фотосесії та звітує про «благодійні акції» перед місцевими ЗМІ.
НАЗК перевірило декларацію прокурора за 2023 рік і нарахувало необґрунтованих активів на 29 млн грн: будинок у Києві, віллу в Одесі, квартиру на першій лінії моря в Анталії, парк преміальних Lexus і той самий Porsche. Паралельно агентство виявило витрачання 2,4 млн грн, не підтверджене доходами. Матеріали передали до НАБУ, яке формально відкрило провадження 13 травня 2024 року, але за рік публічно не повідомило про вручення підозри жодному з фігурантів.
З того часу Бюро обмежилося зміною групи детективів і декількома запитами до НАЗК; про допити Вербицького або арешти майна не повідомлялося. Тим часом сам екс-прокурор намагається перевести справу в площину «репутаційного захисту»: в березні 2025 року він подав позов до НАЗК до Печерського суду, в якому вимагає спростувати висновок про незаконне збагачення і «відновити честь і гідність». Судовий процес триває, а досудове розслідування НАБУ залишається без видимих результатів
Восени 2024 року Дмитро Вербицький повернувся в публічну політику під прапором «Батьківщини»: спочатку його затвердили, а незабаром і переобрали головою Хаджибейського районного осередку партії Юлії Тимошенко в Одесі. Саме кадрове рішення пройшло без гучних заяв, але стало індикатором того, як легко українська партійна система «переварила» фігуранта корупційних розслідувань.
З цього моменту благодійні акції фонду «Країна Добра»: безкоштовні медичні сертифікати, пайки для переселенців, фотосесії з пенсіонерами, незмінно супроводжуються символікою «Батьківщини» і особистою присутністю нового начальника.
Одеські активісти називають цю активність «вітринною», запевняючи, що її справжня мета - затягнути слідство. Журналіст Сергій Лямець прямо вказує на пасивність НАБУ, яке, за його словами, «оберігає» давнього знайомого нинішнього директора Бюро Семена Кривоноса.
1 травня 2025 року Печерський суд мав розглянути позов Вербицького до НАЗК «про захист честі». Засідання перенесли без пояснень, сам позивач не з'явився, адвокати посилалися на «відсутність мандата». Спостерігачі охрестили це «антикорупційним марафоном», в якому НАЗК біжить, а НАБУ грає роль бігової доріжки, відтягуючи фініш.
Справа Вербицького показує, що навіть публічне розслідування, акт НАЗК і кримінальне провадження не гарантують підсудної підзвітності, якщо фігурант має правильний партквиток і запас «благодійних» пайків. Поки НАБУ зволікає, екс-прокурор перетворює звинувачення на зручний піар-фон. Без показового завершення цієї справи всі розмови про реформу правоохоронної системи залишаються декорацією.
Не дивно, що журналісти Bihus.Info, розпочавши розслідування про прокурорський клан Кізя, несподівано знову вийшли на слід Дмитра Вербицького. Таким чином, через роки замикається корупційна конструкція, де котедж служить німим свідком дружби, схем і безпорадності інституцій. Коло замкнулося. А хтось знову залишився без підозри.
