Україна чинить опір Московії – імперії, яка вбиває. Але всередині ми маємо владу, яка вбиває сенс. Яка замість реформ – ставить золотий обідок на унітаз держави.
Ми не за це стояли на Майдані. Ми не за це хоронимо побратимів на фронті. Ми не за це пережили Бучу і Харків.
Але саме ці люди — з квартирами на Печерську, обкладеними позолоченими душовими — вирішують сьогодні, кому жити, а кому сидіти.
Золотий унітаз — це не предмет розкоші. Це символ «багатства» для вчорашніх гопників. Це — щирий автопортрет класу, який боїться лише одного: стати знову ніким. Бо якщо забрати владу, залишиться лише болісна памʼять про часи, коли в тебе не було навіть туалету, щоб замкнутись і поплакати.
І тому вони тримаються за владу, як за унітаз. З обидвох боків.
