Я багато років працював у сфері міжнародних стосунків, більше щодо аналізу й планування. Тому дуже серйозно ставлюся до протокольних моментів. Не лише щодо вияву поваги до народ, країни й лідера, бо етикет і дрес-код — це мова символів із дуже чітким змістом. Але самі підходи до естетики спілкування та вітання формують ієрархічність, внутрішнє сприйняття дозволеного й часто стримують чи підштовхують до самодурства й хибних рішень.
Для розуміння, згадайте реакцію Ангели Меркель, коли Джордж Буш молодший дозволив собі фамільярність щодо неї — обходячи стіл поклав їй руки на плечі чи похляпав по плечі. Вона відсахнулася, ніби їй за комір жабу вкинули. І погляд був більш, ніж красномовний. І саме таке дотримання дистанції та показова стриманість у стосунках із рядом політиків допомагала Німеччині стримувати надмірні посягання на їхню самостійність в ухваленні ключових рішень.
Поцілунки Брєжнєва були чимось більшим за особисте дикунство й відсутність знань про гігієну. Це варіант упокорення і фактичного приручення — отакий собі політичний укус червоного вампіра. Трамп навіть не приховує жестів і методів демонстрації своєї зверхності та переваги при його фірменному ркостисканні із протягуванням.
Але загалом, окрім рідкісних випадків особистої приязні, надмірні емоції при контакті, вітанні у великій політиці — це неприйнято і шкідливо. Особливо з представниками авторитарних режимів, бо створює в них ілюзію визнання й прийняття їхніх принципів і методів. Це все стало частиною наукових досліджень і методичних рекомендацій для дипломатів та державних діячів.
======
І тому зараз, коли zе після періоду відторгнення й часткової нерукоподааваності у зв'язку з аферою проти незалежності (дуже умовної й формальної) САП/НАБУ, знову став лізти з обіймами, ніби нічого не сталося, це сильно разить. Лідери поводяться з ним, як з великою дитиною, якій дозволяють заходити в брудному взутті до хати чи виставляти ноги на стіл. Саме так це виглядає. Він зразу почав відновлювати отой свій обнімальний стиль. І вони на нього знову погоджуються. І це біда.
Але ж воно пре з роспростертими обіймами, що з цим робити? Є лікарства. Перше - попередні обумовлені вимоги напередодні візиту через МЗС чи президентські адміністрації. А чисто на місці, нас колись реально цьому навчали, йти назустріч із прямо витягнутою рукою. Достатньо далеко, щоб унеможливити оті неприйнятні обійми з корумпованим диктатором і продемонструвати ще на відстані, що фамільярдність не сприймається, хоча зовні все виглядає цілком дружелюбно.
Те, що з нашим авторитарним самодуром знову все пішло по старому, нічого корисного Україні й українцям не принесе. Він, як особа неінтелігентна та мало інтелектуальна, всі знаки відкритості й близькості сприймає за схвалення усіх своїх дикостей. Тому від побаченого сумно...
