На початку жовтня 2025 року Росія завдала масованого ракетно-дронового удару по газовидобувній інфраструктурі України, що призвело до виведення з ладу близько 60% внутрішнього видобутку природного газ. Це був найбільший напад на газові об’єкти України з початку повномасштабного вторгнення, здійснений 3 жовтня у Харківській і Полтавській областях. Наслідки цього удару вже відчутні: зруйновано чи пошкоджено ключові газові родовища та інфраструктуру, що становить загрозу енергетичній безпеці напередодні зимового опалювального сезону. Розгляньмо детальніше наслідки цієї атаки та спрогнозуємо подальші дії російської сторони.
Масштаб руйнувань і негайні наслідки
Російська атака 3 жовтня була надзвичайно потужною: за даними НАК «Нафтогаз», противник випустив 35 ракет та 60 дронів по об’єктах газової інфраструктури в Харківській і Полтавській областях. В результаті близько 60% потужностей з видобутку природного газу України були знищені або зупинені. «Нафтогаз» назвав цей удар «наймасованішою атакою на газову інфраструктуру з початку війни». Значна частина обладнання на уражених об’єктах отримала критичні пошкодження – за словами голови правління «Нафтогазу» Сергія Корецкого, деякі установки зруйновано без можливості відновлення. Президент Володимир Зеленський прямо заявив, що Росія цілеспрямовано б’є по газових родовищах, щоб позбавити Україну власного газу: «Вони робитимуть все, щоб не дати нам видобувати наш газ», – сказав він після атаки.
Негайні наслідки цієї диверсії вражають. Україна практично втратила понад половину свого газовидобутку напередодні зими, що загрожує стабільності опалювального сезону. Газ залишається ключовим паливом для більшості систем централізованого опалення українських міст, а також використовується для виробництва електроенергії на теплових електростанціях і для резервних генераторів. Отже, руйнування газової інфраструктури прямо ставить під удар тепло і світло в оселях мільйонів українців. Вже через кілька днів після обстрілу частина районів залишилася без належного енергопостачання – 5 жовтня було здійснено черговий удар по об’єктах, критичних для теплопостачання, що призвело до додаткових руйнувань. В цілому, ця атака стала одним із найвідчутніших ударів по енергосистемі України за весь час війни.
Вплив на енергетичну безпеку та економіку України
Знищення 60% внутрішнього газовидобутку суттєво підірвало енергетичну безпеку України перед зимою. До атаки країна розраховувала значною мірою покривати потреби в газі за рахунок власного видобутку обсягом близько 19 млрд м³ на рік. Тепер же, за оцінками уряду, доведеться різко наростити імпорт палива, щоб пройти опалювальний сезон. За даними Bloomberg, Україна буде змушена закупити близько 4,4 млрд кубометрів газу до кінця березня (що еквівалентно майже 20% річного споживання) вартістю приблизно 2 млрд євро. Це величезне фінансове навантаження: додаткові витрати у розмірі ~1,9 млрд євро на газ ляжуть або на державний бюджет, або потребуватимуть зовнішнього фінансування. Для воюючої країни, яка вже витрачає значні ресурси на оборону та відновлення критичної інфраструктури, такі витрати особливо відчутні.
Зниження власного видобутку означає залежність від запасів у підземних сховищах та імпорту. Напередодні зими Україна зазвичай накопичує газ у сховищах: за планом Мін енергетики, до початку опалювального сезону мали закачати ~13,2 млрд м³ (на 95–97% план було виконано до 1 жовтня). Частину цього обсягу і до атаки планували покрити імпортом (близько 4,6 млрд м³, у тому числі закупівлями зрідженого природного газу). Тепер же доведеться імпортувати ще більше: уряд заявив про плани збільшити закупівлі газу щонайменше на 30% понад заплановане. Фактично, імпорт стане основним джерелом покриття дефіциту газу взимку, оскільки швидко відновити зруйновані родовища нереально.
Окрім фінансового тиску, постає питання технічної спроможності забезпечити опалення. Пошкоджені об’єкти газовидобутку та газотранспортної системи потребують ремонту, але його темпи залежать від безпекової ситуації. Міністерство енергетики зазначає, що обсяги імпорту будуть залежати від інтенсивності подальших російських обстрілів, рівня пошкоджень газотранспортної системи та швидкості відновлення об’єктів. Тобто, якщо атаки продовжаться, Україні доведеться імпортувати максимальні обсяги газу, а населення може зіткнутися з необхідністю заощаджувати енергію чи переживати перерви в теплопостачанні. Вразливість ситуації визнають і експерти: газова інфраструктура розосереджена по великій території, і захистити всі об’єкти від ракетних ударів надзвичайно складно та дорого. Як зауважує колишня секретар енергетичного комітету ВРУ Вікторія Войціцька, «газова інфраструктура – найуразливіша частина енергосистеми України, адже родовища, переробні та зберігальні об’єкти розкидані по країні; збудувати для них захист коштуватиме мільярди доларів і потребуватиме багато часу».
Реакція України та міжнародна підтримка
Українська влада оперативно відреагувала на нову загрозу. Президент Зеленський публічно визнав, що захистити повністю газові об’єкти від повторних ударів буде важко, і наголосив на необхідності фінансових ресурсів для імпорту: «Завдання – мати кошти, щоб імпортувати газ і щоб у людей був газ». Київ негайно звернувся до міжнародних партнерів по допомогу. Зокрема, уряд попросив країни G7 надати терміново обладнання для ремонту пошкодженої газової інфраструктури і посилити постачання систем ППО для захисту енергетичних об’єктів. Це звернення не випадкове: успіх зимової стійкості України значною мірою залежатиме від здатності збивати російські ракети й дрони, тому додаткові сучасні комплекси ППО (як-от NASAMS, Patriot, IRIS-T) є критично важливими.
У фінансовому плані партнери вже роблять кроки для підтримки. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) виділив Україні кредит 300 млн євро для закупівлі газу та формування стратегічних резервів на зиму. Глава «Нафтогазу» Сергій Корецкий провів переговори з країнами G7 та МВФ щодо надання фінансової і технічної допомоги у ліквідації наслідків атак. Міністр енергетики Світлана Гринчук заявила, що уряд планує збільшити імпорт газу на третину і вже опрацьовує додаткові контракти. Зокрема, «Нафтогаз» активно закуповує зріджений газ: станом на жовтень було імпортовано майже весь законтрактований раніше обсяг СПГ зі США для проходження зими.
Водночас Україна намагається симетрично відповісти ворогу на енергетичному фронті. В останні місяці українські дрони регулярно вражають об’єкти нафтової та газової інфраструктури в самій Росії. За даними Financial Times, з серпня 2025 року було уражено щонайменше 16 з 38 російських нафтопереробних заводів, що знизило експорт дизпалива РФ до мінімумів за останні роки. Таким чином, Україна показує, що теж може створювати проблеми для енергетичного сектору агресора. Проте ресурсів Москви значно більше, тому ключова ставка – на допомогу союзників у захисті української інфраструктури та забезпеченні резервних поставок енергоносіїв.
Стратегія Москви: енергетичний терор перед зимою
Росія відкрито демонструє повернення до тактики масованого енергетичного терору напередодні зими. Як і в попередні воєнні зими, метою Кремля є підрив морального духу українців і створення гуманітарної кризи, ударивши по світлу і теплу в домівках. За оцінкою української влади, цивільна енергетична інфраструктура стала головною ціллю російських ударів з наближенням холодів. Кремль розраховує, що холод і темрява можуть посіяти паніку або змусити Україну до поступок, тому свідомо б’є по об’єктах, від яких залежить виживання населення взимку.
Очевидно, що після успіху удару 3 жовтня росіяни продовжуватимуть цю стратегію. Ключовий ризик – Москва й далі пошкоджуватиме українську газову галузь, адже обстріли енергетики тривають без упину. У наступні тижні та місяці варто очікувати такі дії московитів:
Продовження регулярних масованих обстрілів. Росія, ймовірно, здійснюватиме нові ракетно-дронові удари по критичній інфраструктурі України на постійній основі протягом усього зимового періоду. Вже 10 жовтня ворог завдав чергового удару, який знеструмив 9 областей, включно з частиною Києва. Така інтенсивність може зберегтися або зрости, особливо під час сильних морозів, коли наслідки будуть найболючішими.
Цілеспрямовані удари по газовій інфраструктурі. Кремль показав, що націлений «не дати Україні видобувати власний газ». Ймовірно, газові родовища, переробні установки, компресорні станції й далі перебуватимуть під прицілом. Можливі удари по газопроводах та сховищах: за даними Міненерго, Росія може бити і по газотранспортній системі Не можна виключати спроб пошкодити великі підземні сховища або магістральні трубопроводи, щоб ускладнити постачання імпортного газу всередині країни.
Атаки на електромережі та ТЕС. Паралельно противник напевно продовжить атаки на об’єкти електроенергетики – теплові електростанції, підстанції, лінії електропередач. Вже зараз фіксуються удари по ТЕС та трансформаторних вузлах, що призводить до віялових відключень електрики. Росія може повторити торішню тактику, коли серіями ракет намагалася спричинити блекаут по всій Україні. Цьогоріч енергосистема більш підготовлена, але ризик довготривалих відключень залишається, особливо якщо удари будуть координовані по багатьох вузлах одночасно.
Комбінування засобів ураження. Очікується, що РФ і надалі застосовуватиме дрони-камікадзе Shahed на щоденній основі для виснаження ППО та ураження менш захищених цілей, у поєднанні з періодичними масованими залпами крилатих і балістичних ракет по великих інфраструктурних вузлах. Така тактика вже спостерігається: після удару 3 жовтня ворог здійснював щоденні менші атаки дронами по енергооб’єктах, а згодом знову завдав великого ракетного удару 10 жовтня. Комбінація різних видів озброєнь ускладнює захист і підвищує шанси прориву до цілей.
Психологічний тиск на населення. Усе це є частиною стратегії залякування: залишивши людей без світла і тепла, Москва сподівається підірвати віру українців у здатність держави захистити їх. Морозні темні ночі, перебої з опаленням, зв’язком та транспортом – усе це використовується як інструмент тиску. Росія, ймовірно, розраховує, що енергетична криза може викликати соціальне напруження або нову хвилю біженців до Європи. Таким чином Кремль намагається досягти того, чого не вдається на полі бою, – послабити Україну зсередини в зимовий період.
Вплив на Європу та глобальні наслідки
Українська енергетична криза може мати відлуння і за межами країни, зокрема на європейському газовому ринку. Якщо Україна змушена буде імпортувати додаткові 4–5 млрд м³ газу з європейського напрямку, це певною мірою вплине на баланс попиту і пропозиції в ЄС. Експерти застерігають, що зростання українського попиту може певною мірою «підтиснути» європейський ринок газу. Нині запаси газу в європейських сховищах хоч і значні, але дещо нижчі за середні показники для цього періоду. У разі суворої зими швидке вичерпання резервів в ЄС може підвищити ціни на газ у Європі. Власне, вже сама новина про знищення 60% українського видобутку – тривожний сигнал для ринку, адже додає невизначеності щодо стабільності транзиту газу територією України та додаткового навантаження на європейські поставки.
Варто зазначити, що на тлі цього Європа активізує підтримку енергетичної стійкості України. Окрім фінансової допомоги (як згаданий кредит ЄІБ), низка європейських країн уже передавала Україні обладнання для ремонту електромереж (трансформатори, генератори) після торішніх ударів і готова продовжити цю практику. ЄС також планує програми спільних закупівель газу, щоб убезпечити і своїх членів, і сусідню Україну від дефіциту палива. Таким чином, удари РФ по газовій сфері України побічно впливають і на Європу, змушуючи її готуватися до можливого дефіциту та консолідувати зусилля для енергетичної безпеки регіону.
Висновок
Масована атака росії на українську газову інфраструктуру — це не лише успіх ворога, а й вирок нашій державній неготовності. Після двох воєнних зим, тисячі гучних брифінгів і мільярдних заяв чиновників ми знову опинилися оголеними перед російською ракетою. Влада роками звітувала, що всі ТЕЦ, підстанції та трансформаторні вузли — «захищені». Пам’ятаєте цей парад піару? «Поставили укриття для трансформаторів», «теплоелектростанції під бронею», «дрони не страшні» — це говорили і міністри, і очільники компаній, і навіть Наєм, який хвалився, що «захистив інфраструктуру від Шахедів».
Де все це? Згоріло разом із 60% українського газовидобутку.
Увесь «захист» виявився фасадом — як і більшість антикризових програм цього уряду. Не було створено реальної багаторівневої оборони енергетики, не побудовано інженерних укріплень, не переоснащено об’єкти автономними системами. Ми знову готуємося до зими не з позиції сили, а з позиції виправдань. Під виглядом «мобільності» ухвалювалися дешеві псевдорішення, у яких головною метою було не виживання країни, а політичний піар.
Росія робить те, що й робила: методично знищує наш тил і випробовує межу терпіння суспільства. Але винна не лише Москва, а й Київ, який два роки мав, щоб створити реальний щит для енергетичної системи. Замість цього — нескінченні тендери, розпорошення коштів, чиновницькі показові поїздки на фоні димлячих руїн. І тепер за цей бардак платять не вони, а мільйони українців, які зимою мерзнутимуть без газу і світла.
Ми втрачаємо не тільки інфраструктуру — ми втрачаємо довіру до держави, яка вкотре довела: уміє будувати лише ілюзію захисту. І поки країна виживає завдяки мужності енергетиків і допомозі партнерів, політична верхівка продовжує грати у стабільність, якої немає. Росія й надалі битиме по наших слабких місцях — бо вони відкриті, відомі і давно не виправлені.
Ця війна вже давно показала: енергетична безпека не створюється пресрелізами. Її треба будувати. І якщо влада не здатна це зробити — суспільство має змусити.
