Дуже давно хотів написати цей текст. Однак сама тема настільки багатогранна та обширна, що я постійно його відкладував. Тим не менш, все ж таки спробую)
Існує два головні шляхи розвитку: екстенсивний та інтенсивний.
Екстенсивний це коли приймається на роботу більша кількість працівників, без збільшення ефективності роботи існуючих. Коли закуповується нове обладнання, також без збільшення ефективності. А інтенсивний - це коли люди намагаються вижати максимум з того, що вони мають в наявності. І хоча насправді, ці два шляхи використовуються одночасно, але різницю між ними треба розуміти.
Також треба розуміти, що екстенсивний шлях простіший ніж інтенсивний. Бо для першого треба гроші, а для другого треба вміти думати. Саме тому часто інтенсивний шлях симулюється - звільнити одного працівника і передати його роботу іншому. Але це не про ефективність - це про економію. Ефективність - це коли працівник певний обʼєм роботи почав робити за коротший термін або за певний час почав робити більше роботи, без втрати якості. Частково в сучасному світі цю функцію ефективності вирішує автоматизація та технології, але японці довели що навіть в такому випадку люди можуть також впливати на підвищення ефективності.
На рівні країн майже така сама ситуація. Екстенсивний шлях простіше ніж інтенсивний. Майже тому, що для екстенсивного шляху треба території, ресурси, населення, які не можна просто купити. Саме тому всі імперії в світовій історії займались завоюваннями. А економіка краін, які не приростали новими територіями, фактично стояла на місці. Також досить довгий час екстенсивний шлях був єдиним шляхом розвитку, бо через відсутність технологій, інтенсивний шлях був фактично недоступний. Продуктивність сільського господарства була обмежена відсутністю технологій. Аналогічно поява першої промисловості теж була обмежена персональною продуктивністю ткачів, ковалів.
І такий стан речей зберігався аж до Першої Промислової революції, яка по суті стала яскравою демонстрацією інтенсивного шляху за рахунок появи нових машин, які суттєво збільшували ефективність.
Водночас, головною проблемою інтенсивного розвитку залишався дефіцит ресурсів. І наступною іновацією розвитку західної цивілізації був перехід від територіальних завоювань до колоніального управління. Це також різновид екстенсивного шляху, але з певними нюансами. Різниця полягала в тому, що при завоюванні території і після її пограбунку, ця територія швидко перетворювалась в дотаційний регіон. І значна частина фінансових ресурсів йшла на розвиток цих територій. Водночас, логіка колонії передбачала лише експлуатацію території, з мінімальними витратами на створення інфраструктури для вивезення ресурсів та продажу власної продукції. Саме тому левова частина грошей залишалась в метрополії.
Чому епоха завоювань майже відійшла в минуле? Тому що в результаті технологічного розвитку, який суттєво збільшив продуктивність праці, а також через розвиток логістики, що привело до зростання торгівлі, країни навчились заробляти на інтенсивному розвитку. Також в світі сформувалась певна ієрархія, де одні країни є постачальниками ресурсів, а інші з цих ресурсів виробляють готову продукцію. Ну і можна сказати, що це відголосок колоніальної памʼяті. Хоча деякі країни, з невеликим населеннями, які продають ресурси у дуже великих обʼємах, стали також заможними.
Тим не менш, незважаючи на такі епохальні зміни, деякі країни так і не навчились використовувати переваги інтенсивного розвитку і продовжують розглядати екстенсивний розвиток як єдиний шлях розвитку.
