За цим всім потужним піздєжом про мир і про неабиякі просування в цьому напрямку, сьогодні, з промови Зеленського в Ірландії, вилізла правда.
Правда в тому, що другий гарант нашої безпеки і суверенітету - США - відмовляється будь-що гарантувати. Що випливає зі слів Зеленського про те, що "це не експерименти, потрібні чіткі кроки реалізації гарантій" і тд. (в цьому аспекті я його підтримую).
Тільки після цього залишаються три питання:
1) Нахера, знаючи що тут ''миром" і не пахне, дражнити українців черговий раз? Я розумію, що треба надякуватися рижій путінській шматі (я не маю претензій з цього приводу), але нахера в вплітати сюди "мир".
2) Я радий, що в Зеленського є мінімальне розуміння, що рижий путінський шахрай вважає його і українців закінченими лохами, які чомусь мають вірити його "слову", яке нічого не варте. Взагалі не варте. Тому що він шахрай, дегрод і йоубок. А тепер ще й очевидними ментальними проблемами.
Але чи є розуміння, що з цього кастрованого бика не можливо видоїти молока взагалі? Тому що тоді не забезпечують навіть нейтральність, відмовляючись від гарантій. Бо саме ці гарантії і врівноважують позиції.
3) І останнє. Я вже це озвучував свідку американських гарантій. А що якщо дії росії зараз - це частина великого плану, за яким росія з допомогою рижої путінської шмати відновить свою економіку, а потім вони разом з пандосвинями здійснять атаку на Україну/Європу/Тайвань/Корею одночасно?
Звісно, це припущення. Але чим цей ризик не реалістичний?
В інтересах США- виключи росію з гри сьогодні, зменшивши ризик події, яку я описав.
Тому Україна не може прийняти навіть серйозних гарантій, тому що невідомо як вони будуть діяти в ситуації коли коаліція зла нападе одночасно. Не кажучи вже про продаж скелець аборигенам.
