Де економічні паспорти? Немає.
Де дивіденди від надр для дітей? Немає.
Де обіцяний «норвезький фонд майбутніх поколінь»? Там само, де й «кінець епохи бідності» — у смітнику передвиборчої агітації.
Зеленський у 2019–2021 роках продав країні казку: «кожна дитина стане акціонером надр». Красиво, гучно, сльоза на очі. А насправді це була найбільш вишукана форма політичної маніпуляції — запустити міф, який неможливо перевірити до 2037 року, але дуже легко монетизувати у рейтинги.
Закон №6394 про економічний паспорт так і не був проголосований.
Антикорупційний комітет визнав його невідповідним законодавству.
Фонд майбутніх поколінь не створено.
Жодної копійки дітям не нараховано.
Рента пішла у «загальний котел», а не в кишені майбутніх українців.
Але найцинічніше — навіть після початку широмасштабної війни московією проти України, інфляції й дефіциту бюджету влада не спромоглася чесно сказати: «Ми брехали». Ні, вони тихо поклали закон у шафу та переключилися на улюблені забавки: кешбеки, «зимові підтримки», марафони, піар-дрібнички. На це гроші є завжди. На дітей — ніколи.
Правда проста до болю:
Економічні паспорти ніколи не планувалися як реальна реформа. Це був PR-проєкт із нульовою економічною логікою та високою політичною віддачею.
Це була не обіцянка майбутнього — це була наживка.
Діти — не акціонери України.
Вони стали декорацією у великій імітації «турботливої держави», якої насправді не існує.
І поки нам розповідали про 600 тисяч гривень «на 18-річчя», країна отримала іншу суму: нуль.
Нуль грошей.
Нуль відповідальності.
Нуль сорому.
Зате zeбрехня — на повний зріст. Там де, допомога дітям і мільярди дерев, мільони дронів і 7 "Фламіндічів" на день.
Я втомився від цієї суцільної брехні від початку і до кінця.
