Самовпевненість нинішньої влади на чолі з Зеленським тримається на кількох опорах.
Перше - це здатність транслювати для достатньо широкого кола виборців повідомлення «я - свій».
Це велика перевага, поки вдається: адже «своєму» багато просто пробачається, навіть великі помилки чи й злочини ігноруються, люди часто самі шукають пояснення, чому все «норм».
Так набагато легше працювати з громадською думкою, ніж коли треба пояснювати і відповідати на питання.
Ще легше - коли затикати рота опонентам (викидати з мовлення телеканали, ставити заборону на поширення в телеграм та соцмережах).
Іще легше - якщо медіа можна маніпулювати, використовуючи страх перед силовими структурами та мобілізацією.
Друге - власне, контроль над правоохоронцями.
Колективне «державне бюро репресій» у стилі портнова, з використанням різних структур, прокуратури і судів мало би безперебійно ламати тих, на кого вкаже влада.
Ефективність цього важеля обмежується як «негативною селекцією» у відповідних органах (де винагороджується лояльність замість професійності), так і можливостями протидії, які збереглись - з опертям на думку людей, позицію закордонних партнерів і можливості опозиції.
Третє - визискування економіки.
Тут - і доїння держмонополій, у стилі вскритих НАБУ в рамках операції «Мідас» оборудок.
І рейдерство з перехопленням бізнесів за допомогою «силовиків» - певний косплей часів «регіоналів» (знов-таки, портновський почерк).
І поставлена на потік сваволя «правоохоронців» з тиском на бізнес і вичавлюванням поборів. Про це кричать ЗМІ, заявляють різноманітні асоціації, свідчать опитування і вимагають змінити партнери.
Четверте - кадри.
Мережа призначень «своїх» - з «кварталу», з бізнесу, з різних тусовок і кіл.
Тому така жахлива якість управління і провали, від яких хапаєшся за голову.
Тому й така коротка лава запасних. І так мало бажаючих серед здатних думати і робити.
У «банці з огірками» нинішнього «істеблішменту» «розсол» уже такої якості, що витравить будь-кого.
Виправляти ситуацію доведеться довго і системно.
Зрештою, «пʼятий елемент». Ірраціональний, але працюючий. «Дух часу», який визначає пріоритети, сприйняття і умови.
Фарт. Який складається з елементів названого вище (особливо першого) - але і рятує, дозволяє владі знов і знову випливати. Коли навіть смертельно небезпечні зовнішні події вдавалось повертати собі на користь.
Уже наприкінці 2019 почалося падіння економіки, сподіваного дива благоденства не сталося - але почалась пандемія. Стало не до того.
Після проблем некомпетентної боротьби з ковідом підтримка влади і особисто Зеленського впала до рекордно низьких показників - але розпочалось повномасштабне вторгнення. Стало точно не до того.
Уже в 2025, коли ілюзії почали розвіюватись - за фактор «єднання навколо підтримки своїх» починає працювати зовнішня політика. То катастрофа у Овальному кабінеті, то непрості переговори під тиском.
Ця конструкція дуже комфортна для правлячого кола - бо орієнтована на забезпечення його примх і побажань.
Вирішення ж питань країни - за залишковим принципом і в залишковій, далекій від оптимальної якості в умовах описаної вище негативної селекції.
Грають як уміють і чим уміють. Зрештою, колись чесно це демонстрували у відомому номері.
Тому й доводиться триматися не завдяки, а всупереч. На запасі міцності, ініціативі і залишках сил. Розумінні, що програти як держава, як Україна не маємо права.
Але ж можна і треба краще.
Описана владна конструкція здавалася незворушною, «незламною» - як виглядає міцним і «незламним» картковий будиночок, де одна карта підпирає іншу.
Але така «незламність» ілюзорна. Бо в основі кожного із елементів - не міцність професіоналізму, традицій чи довіри. А гниль тимчасовості, опортунізму і пристосуванства.
Тому конструкція і почала сипатись, коли вилізли на публіку деталі операції «Мідас». Бо під сумнів було поставлено ключове: безкарність. Що «нічого не буде, якщо свій».
Для країни, для держави критично важливо замінити драглисту і хитку конструкцію на справді стійку і витривалу.
Де замість віри у «сваво парня» - довіра до справ і результатів.
Замість страху - прозорість і передбачуваність.
Замість корупційних схем - взаємний контроль.
Це все - характеристики уряду національного порятунку, який спирається на коаліцію єдності.
Цей сценарій дає дуже важливу перевагу: підвищення ефективності управління. В умовах пошуку кращого рішення під тиском взаємного контролю і конкуренції ідей.
Але влада на цей варіант добровільно не піде. Вони обирали комфорт завжди. Тож, щоб вийти на зміни - комфорт мають втратити
