Формально — дипломатичний жест.
По суті — публічний запуск політичної конструкції.
Що насправді означає ця заява
Це не запрошення.
Це вбудовування Трампа у внутрішній політичний процес України.
Бо «підтримати мирну угоду» — це не:
переговори,
не посередництво,
не гарантії.
Це агітація.
І вона можлива лише в одному форматі — публічного голосування.
Чому наступний крок — референдум
У влади немає легкого способу:
провести вибори,
укласти суперечливу угоду,
зберегти персональну відповідальність.
Референдум вирішує все одразу:
«це не ми — це народ»;
«це не тиск — це волевиявлення»;
«це не капітуляція — це мир».
Референдум — ідеальний інструмент зняття відповідальності.
Роль Трампа в цій схемі
Трамп у цій конструкції — зовнішній моральний авторитет:
«Я приїхав — війна закінчиться»
«Я підтримую цей план»
«Скажіть «так» — і все буде добре»
Для Трампа:
це готовий кейс миротворця;
сильний аргумент у власній кампанії;
нуль юридичних зобовʼязань за результат.
Для України — зовнішній тиск, замаскований під підтримку.
Чому це пастка для Зеленського
Бо варіантів без втрат немає:
«Так» на референдумі
→ мир стає нав’язаним, суверенітет — умовним.
«Ні»
→ провал персоналізується:
«ти сам запросив — і ти програв».
У будь-якому сценарії Зеленський:
втрачає маневр,
втрачає контроль над процесом,
стає заручником власної ж ініціативи.
Як це виглядатиме для виборця
Не як демократія.
А як ультиматум:
«Або мир — або війна»
«Або «так» — або ви самі винні»
Це не вибір.
Це плебісцит страху.
Висновок
Заява Зеленського — це не дипломатія, а старт політичної технології:
Трамп → публічна підтримка → референдум → «народ сам обрав».
Так не укладають мирні угоди.
Так виходять з відповідальності.
І якщо цей сценарій буде реалізований —
це стане найбільшою маніпуляцією війни,
де мир використають не як мету,
а як інструмент.
Та і тих, хто голосуватиме за такий мир, теж
