Побачив в інфополі висновки про "ждуніху" з Покровську, що тотне все так однозначно, то просто щоб до неї більш лояльно ставились росіяни вона таке каже і все таке бла бла бла. Думав що це тільки в мене таке здибало, але побачив пост на цю тему у Vitalii Ovcharenko.
Так ось шановні ельфи, верніться на землю. Який у вас досвід з "ждунами", крім теоретичного? Отож. Запитайте у ЗСУ, вони вас спустять на землю.
Приведу приклад.
Військова частина 503 батальйону морської піхоти. Так, ті самі маріупольські "борсуки". Їх вч знаходилась в приватному секторі, ми ії називали "інтернат".
В приватному секторі самі знаєте яка публіка. Старенькі хатки, на десят хат дише одна плюс мінус заміжня. Багато пенсіонерів. А за домом слідкувати- треба руки прикладати.
І морпіхи часто допомогали там пенсіонерам. Дрова порубати, або навіть нарішати. Відремонтувати щось. Їжу завозили окремим бідним сімʼям. Ну якось живемо, давайте жити по людські, такий принцип.
А потім настав 2022 рік. Окупація Маріуполя. Десятки тисяч загиблих жителів від російської артилерії та авіації. Знищенн місто.
І ось я бачу у російського пропагандиста Сладкова відео, де він катається по розваленому Маріуполю. І приїзжає в мою рідну, військову частину "борсуків".
І бачу частину знищену артилерію. Дивом вижив пам'ятник загиблим морпіхам, і ось Сладков це все показує, а до нього лізуть пенсіонери з домівок, по яким російська артилерія не влучила. І всі такі радісні:
- Ой, наконец то, ми вас так ждали...А у меня дочка в России, так мы с нєй переписывались, все верили...Наконец то вы пришли, столько лет...
І ці всі істоти кудахчат це посеред частини, де молоді хлопці гинули щоб їх захистити, і допомогали їм роками. Хоча приватний сектор навколо частково знищений, і там загинули їх же знайомі.
Але вони раді. Самі прийшли. Самі лізуть.
Так, вам не зрозуміти цих відчуттів та розуміння що таке "ждуни". Бо у вас просто не було відповідного досвіду. А у ЗСУ багато досвіду. І ми це лайно не недооцінюємо.
Я прожив ці роки в Донецькій області. Чудово розуміючи що я пріоритетна ціль. Що якщо виявлять- то в мій дом точно ракета прилетить. І загину і я, і мій екіпаж. Тому жив максимально не виділяючись. І маскування та розосередження- це була основа в формуванні моїх екіпажів. Колись мене упізнали в магазині, і я не зрадів...я перестав туди ходити. Я так жив роками, і не тому що в мене параноя, а тому що не маю рожевих окулярів.
Так, логіки в тому щоб чекати окупантів неиає. Але Росія не використовує логіку. Вона використовує пропаганду та когнітивні функції роботи мозку, щоб навʼязати ідею і сторону яка винна в тому що така ситуація. І доволі непогано. Он з ТЦК виходить і зараз. І це працює. Але найгірше коли ти це розумієш в останній момент, коли тебе підставив такий "ждун".
Тому так, "ждуни" існують. І деякі "старівіри" називали Покровськ тим самим Красноармєйськом між собой і під часи повномасштабного вторгнення.
І перемогти це логікою не можна.
