➤ Найточніший маркер цих «підсумків» — цифра.
«Було погоджено понад 90% пунктів»
«Гарантії безпеки погоджені на 100%»
«Залишився 1–2 нерозв’язані питання»
Це ідеальний переговорний шум:
не 100% → значить, ще працюємо;
не 70% → значить, успіх;
не названо жодного конкретного пункту → значить, нічого не зафіксовано.
90% — це не стадія процесу. Це його форма.
➤ Ролі розподілені чітко
Зеленський
говорить мовою досягнення:
«головна віха», «100% гарантій», «спільна зустріч у січні», «подякував».
Трамп
говорить мовою тиску:
«краще укласти угоду зараз»,
«інакше втратите землю і людей»,
«питання Донбасу треба обговорювати».
Путін
взагалі не говорить —
за нього говорять про нього:
«проявив щедрість»,
«Росія готова допомагати у відновленні».
➤ Це класичний трикутник:
один поспішає,
другий тисне,
третій чекає.
Донбас як «один–два питання»
Фраза Трампа:
«Питання Донбасу дуже складне, але ми близькі до розв’язання»
і паралельно
«Залишився 1–2 нерозв’язані питання»
— це зшивка, а не випадковість.
➤ Донбас винесено:
не як принцип,
не як червону лінію,
а як технічну змінну, яку можна «дотиснути» в кінці.
Саме так готують політичне рішення, яке потім продається як неминуче.
❗️«Росія допоможе відновлювати Україну» — ключова фраза.
Це вже не про мир.
Це про післямирну архітектуру.
Якщо Росія:
«допомагає»,
«проявляє щедрість»,
входить у відновлення,
то вона:
не сторона злочину,
а учасник майбутнього.
Це небезпечніше за будь-які 90%.
➤ Висновок.
Це не прорив і навіть не провал
Це ритуал:
• Публіці показують рух без змісту.
• Цифри не змінюються — бо рішення не прийняті.
• Україну привчають до думки, що «угода краще, ніж час».
• Донбас зводять до «одного з питань».
• Росію обережно заводять у роль співвідновлювача.
• 90% — це не кінець шляху.
❗️Це точка, в якій нас тримають, щоб ми звикли.
Путін миротворець і відбудовник...
Друг Трампа і Зеленського...
«Після нашої розмови сьогодні я вірю путіну. Він хоче мир», — Трамп.



















