Поступово дійшов висновку, що справжньою бідою суспільства є не дурість – справжньою бідою суспільства є потреба людей у лайні.
Чи стикалися ви із ситуацією, коли розумна і освічена людина в 2019 році раптом зробила ірраціональний і нерозумний вибір?
Я – так.
Бо справа не зовсім в розумі, і точно не в освіченості. Справа в прихильності до лайна.
Саме вона, а не дурість, відштовхує і викликає бажання припинити спілкування.
Ще одна ситуація знайома усім, хто (колись) спілкувався з російськими родичами та друзями (колишніми).
«Ти нажерся пропаганди з телевізору!» - «А я телевізор давно не дивлюсь».
Так, не дивиться.
Бо лайно з телевізора отримує через інші канали поставки.
Зараз лайно можна поставляти не тільки через телевізор, і не стільки через телевізор, скільки через інтернет-видання та соцмережі - там вас чекають експерти, інфлюенсери, лідери думок та інші лайноділери, що потрапляють у ваше персональне інфополе потужними засобами таргетованої реклами.
Лайно в інфополі існує та визначається лише через об’єкти його спрямування: особистості («генплокулол Юга»), концепції («за.бав зі своїм «армовіром»), спільноти, організації («НАТО знову засцяло») і навіть країни («Україна потребує денацифікації»).
Механізм створення залежності від лайна доволі простий і пов’язаний із базовими емоціями людини. Одна з дуже сильних емоцій – відраза. Очевидні спроби викликати відразу бачимо на прикладі кампанії проти Петра Порошенка.
Дениса Бігуса бісить військовий берет Порошенка – допис.
Богуцькій начебто приснився голий Порошенко – допис.
«Барига, мародер, бізнес на крові» - 1000 дописів.
Концентрована передача відрази.
Втім, чиста відраза – така емоція, яка може відвернути не лише від мішені, але й від каналу передачі. Мав би бути якійсь позитивний якір.
Я довго не міг зрозуміти, яку ж позитивну емоцію від лайна може відчувати людина. Що потім примушує шукати лайно із наполегливістю мухи?
Потім зрозумів – це радість.
Радість, бо «він такий поганий, а я такий хороший; він такий дурний, а я такий розумний» і ще щось від того кайфа, що його відчувають жорстокі, емоційно незрілі діти, булячи когось, хто випадає з їхньої компанії.
Нещодавно я здогадався спитати ШІ, чому люди вірять лайну і охоче його споживають – і ШІ видав базу:
1. Негативна упередженість.
• Люди сильніше реагують на негативні стимули, ніж на позитивні.
• Негативна інформація краще запам’ятовується і здається більш достовірною.
• Це еволюційний механізм: у минулому негативні сигнали могли означати загрозу, тому мозок навчився приділяти їм більше уваги.
2. Соціальна ідентичність і внутрішньогруповість.
• Люди схильні захищати свою групу (етнічну, політичну, релігійну тощо) і знецінювати інші.
• Негативна інформація про "інших" підсилює згуртованість всередині своєї групи.
• Це створює ілюзію контролю і безпеки, особливо в нестабільні часи.
3. Задоволення від домінування або морального осуду.
• Поширення негативної інформації може давати відчуття переваги або моральної правоти.
• Люди іноді отримують емоційне задоволення, коли можуть засудити когось або відчути себе «кращими».
Оскільки лайно може приносити задоволення – йдеться про інформаційний наркотик.
Як у справжнього наркотика, метою є викликання залежності, отже – керованості.
Як у справжнього наркотика, є мережа розповсюдження.
Як до справжнього наркотика, до лайна привчають повільно, як правило – додаючи його до чогось смачненького, в нашому випадку – до гумору.
Смішне лайно не виглядає надто огидним і небезпечним.
Посміявся над прикольним жартом чи мемчиком, потім пореготав над влучним натяком, потім – «російська армія усього лише зсуває кордон», а там дивишся – і вчорашні милі, добрі люди весело регочуть з приводу того, що спалили будинок Валерії Гонтаревої, яка врятувала тих самих людей від пи.децю можливого падіння Приватбанку.
Як близько вони до того, щоб самим палити будинки? Важко сказати. Але вони не будуть проти, тільки будинок має бути «кого треба».
Ті, хто підсів, потребують вже кінських доз лайна, бо інакше буде ломка.
Тому дупла-алабаї-сокири використовують вже надвисокі концентрації: щоб максимально брудно; максимально образливо; з лайкою; з переходом на особистості і особистості родичів. (Від дописів дупла непідготовлену людину знудить; в розслідуваннях Бігуса на 30 хв. відео не менше 2-х хвилин приходиться чисто на мат – перевірте, у кого шлунок кріпкий).
Засобів боротьби наразі немає.
ШІ каже наступне:
Чи можна це скорегувати?
Так, але це потребує зусиль:
• Розвиток критичного мислення — навчання розпізнаванню маніпуляцій, фейків, когнітивних упереджень.
• Медіаграмотність — вміння перевіряти джерела, розуміти контекст.
• Емоційна саморефлексія — усвідомлення власних мотивів: чому я хочу поділитися цією інформацією?
• Культура доброзичливості — створення середовища, де позитивне має більшу цінність, ніж скандальне.»
Все вірно, але ці зусилля дадуть ефект років через 10.
Встигнути розвити критичне мислення 13 мільйонів громадян в період з 2014 по 2019 було нереально.
Розглядаючи лайно, тобто розповсюдження бруду і негативу, як інформаційний наркотик, розумієш, що:
1. Багатократно згаданий із лайкою Мінстець не міг нічого вдіяти.
• Розповідати про перемоги та заслуги команди Порошенка? Дивіться вище: негативна інформація справляє сильніше враження і запам’ятовується краще.
• Йому просто було треба генерувати більше лайна і купувати для його розповсюдження більше інфлюенсерів. Це не шлях для проєвропейської влади. Та й пересилити лайно можна лише ще більшим лайном, не всі на це здатні.
2. Перевиховувати населення (див. вище) – не встигли б.
3. Порошенко робив саме те, що мав би робити: він намагався показати вибороти і показати плюси «здорового образу життя» перш, ніж залежність затопить мізки електорату.
Але лайнокартель, працюючий на гроші москви, переміг.
Які можуть бути висновки?
➤ Ми можемо наводити факти, переконувати – але це не дістане до емоцій залежних.
Це все одне, що переконати відмовитись від героїну без терапії.
В одиничних випадках таке можливо, але не в масі. Тому треба шукати методи боротьби з наркодилерами. Гуртуватись, щоб блокувати розповсюджувачів. У мене немає готового рецепту, як саме. Але думаю, що зусилля мають бути спрямовані саме сюди.
➤ Колись думав, що жорстока реальність рано чи пізно примусить людей замислитись, і тоді все лайно, отримане ними, весь негатив розвернеться на його постачальників.
Що вся ненависть до вигаданого «мародера» обрушиться на мародерів справжніх.
Але так не буде.
Теорія порівняння лайна із наркотою підказує, що для наркоманів наркоділки завжди є більш своїми, більш близькими, ніж агенти по боротьбі з наркотиками. Їх зв’язок майже неможливо розірвати ззовні.
Треба щось робити з дилерами.
➤ Переконаний, що питання боротьби з розповсюдженням лайна має обговорюватися на формальних і неформальних зустрічах нашої опозиції з лідерами демократичного світу, можливо із формуванням певних спільних структур спротиву. Бо, як бачимо, лайноманія може ламати навіть визнані демократії. Усього і накинути треба на Байдена та на мігрантів...
Тут я кажу собі: чувак, ти що, даєш поради Порошенку?
А ти не багато на себе береш?
Але ні, я не даю порад.
Я сподіваюся, що в «ЄС» і так розуміють питання і працювати почали раніше, ніж я написав і навіть подумав.
Я також сподіваюся, що вони вчяться спілкуватись не лише із розумними, але й із емоційними.
Принаймні, бачу таке вміння у Олексія Гончаренка.
Але хай цей допис залишається – по-перше, проблему не завадить зайвий раз окреслити, а, по-друге, можливо, у когось будуть проривні ідеї в плані боротьби?
Oleg Shimko
Ілюстрація: Постачальники лайна. Замовник - Кремль
