Коли інтереси Голови ОП Єрмака співпадають з інтересами підсанкційного олігарха з Дніпра та на цьому є можливість освоїти бюджетні гроші, то з’являється схема з порушенням закону і залученням великої кількості різних посадових осіб, під прикриттям патріотичних гасел. Зараз я про це розповім, щоб у вас в голові цей пазл остаточно склався.
Ще 23 лютого 2024 по команді з ОП Уряд під керівництвом Шмигаля вирішив виділити 515 млн грн для створення Національного військово-меморіального кладовища. При цьому загальна вартість проєкту складатиме 7,43 млрд грн. І як ви розумієте, ці гроші манили шоуменів. Але давайте про все по черзі.
Верховний Суд України 29 січня 2026 року поставив крапку у питанні меморіального кладовища біля Мархалівки та заборонив відчуження землі під «Національне військове кладовище», а також будь-яку господарську діяльність на цій землі. Це рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.
На жаль, уся історія цього кладовища — не про вшанування пам’яті полеглих воїнів і віддання їм останніх почестей, а про те, як заробити якомога більше грошей на дуже болючій для українського суспільства темі. І почалася стандартна для України історія з розряду «Як гроші перемагають зло, точніше Закон, порядок і здоровий глузд».
Особу генерального підрядника по кладовищу — дніпровського «бізнесмена» Вадима Єрмолаєва — обрали невипадково. У 2023 році Єрмолаєв потрапив під санкції РНБО України. Справа у тому, що через свою надприродну жадібність він погано замаскував співпрацю своєї алкогольної компанії «Алеф» у Криму з росіянами. Через це на нього була можливість накладати санкції на законних підставах. Цим скористалося організоване злочинне угрупування під керівництвом лейтенанта Баканова. Голови СБУ та друзяки президента Зеленського, та бригадного генерала Наумова. Як розповів в мене в ефірі Сергій Ваганян, вони пропонували вибір подібним бізнесюкам, як Єрмолаєв, або гроші від них, або санкції на них. Так от, як стало відомо, Єрмолаєв платив тричі. В перший раз сума була у 5 млн $. А от скільки він платив далі мені не відомо, але якщо вам цікаво, то я запитаю про це Ваганяна у наступних ефірах. Після зміни керівництва СБУ з Баканова на Малюка на Єрмолаєва все ж наклали санкції.
До речі, санкції не завадили Єрмолаєву і далі співпрацювати з державою. Як тільки він взяв собі в паринери "люлину Єрмака", то компанія підсанкційного Вадима Єрмолаєва "Потоки", попри заборону, отримала в оренду на 49 років земельну ділянку на березі Дунаю від Одеської ОВА і там йде будівництво мініпорту. Про це робили розслідування журналісти. Серед співвласників «Потоки» є генерал-майор СБУ Іван Дралюк, радник голови Одеської ОДА, та чиновник Державної митної служби Володимир Ковтун. Голова ОВА Олег Кіпер, який відомий близкістю до Єрмака, заявив, що не знає Єрмолаєва, а передача землі відбулася після отримання згоди від міністерств. Віримо?
Але повертаємося до 2023 року. У результаті накладання санкцій у Єрмолаєва були відкликані ліцензії його компаній, зокрема кар’єрів з видобутку каменю в кількох областях України, що його суттєво засмутило. У підсумку він був готовий на все, чим і скористалися великі пани з «групи компаній» ЗЕ* (збіг цієї абревіатури з найчеснішим, найпотужнішим і найвеличнішим абсолютно випадковий). Прозвучала пропозиція у форматі «Ти нам граніт і гроші, ми тобі індульгенцію від гріхів у РНБО і залізобетонний дах від будь-яких перевірок».
Фактично та сама пропозиція, від якої складно відмовитися. Паралельно залучили компанію «Автомагістраль-Південь» для «реконструкції» розв’язки на Одеській трасі нібито для заїзду на кладовище. Привід теж обрали благий — прибрати світлофор для повороту на Південне кладовище, місце постійних аварій (трохи далі ще один світлофор, і ще один, але там аварій немає, а саме на цьому…). Про це писали журналісти, як і про те, що сама компанія «Автомагістраль-Південь» до того мала вже з десяток кримінальних справ, тому теж міцно «сиділа на гачку», що позитивно позначилося на відсотку взаєморозуміння з офісом ЗЕ.
Розв’язка вийшла на мільярд і чимось нагадує курсову роботу неофіта-студента першого курсу автодорожнього факультету перед відрахуванням. Але це ж дрібниці для шоумена, якій за декілька днів до початку повномасштабного вторгнення заявив "Ми можемо збільшити армію в два-три рази, але тоді, наприклад, не зможемо будувати дороги. Для нас це проблема".
Тпк от, під час геологічних і геодезичних робіт з’ясувалося, що ґрунтові води настільки високо, що труни доведеться не закопувати, а фактично «топити». З дуже серйозними наслідками для навколишніх сіл у вигляді трупної отрути в колодязях. Місцеві жителі влаштували протести, але коли на кону такі гроші, це сприйняли як дрібну перешкоду. Генпрокуратура мляво відкрила провадження (№ 42024000000001074) за фактом привласнення і розтрати майна в особливо великих розмірах, але реально втручатися побоялася. Тим більше, що у влади був свій Генпркурор Костін, який, як ми всі пам'ятаємо, на 100% свій хлопець. За свою позицію його нагородили і відправили послом у Нідерланди до його родини. Але це вже інша історія.
Що було далі? Кладовище підпорядкували Міністерству у справах ветеранів, Офіс поставив туди свого "смотрячого" Віктора Байдачного, призначили його заступником міністра. У підсумку, знаючи, що порушують закон, але все одне кладовище і розв’язку збудували, гроші розклали по кишенях, усі власники цих кишень залишилися задоволені й щасливі.
А після того, як гроші лягли у кишені всіх учасників цієї оборутки, то вони втратили інтерес до проекту. Хіба що переховували на тому кладовищі пропагандона ОП Вову Петрова, надавши йому фіктивне місце роботи і не фіктивне бронювання від служби в ЗСУ. І лише розголос призвів до того, що того звільнили та позбавили бронювання.
У підсумку Верховний Суд виконав закон і прикрив цю гнилу справу, коли пилили бюджетні кошти під прикриттям патріотичних гасел. Влада після цього випустила ветеранів і військових у медіапростір, щоб їх руками спробувати якось це рішення скасувати або щонайменше підготувати публіку до «праведного гніву» проти рішення суду. Цинічно? Так. Але хіба вас це дивує? А самих військових використовують всліпу: коли ділили гроші, їх туди й близько не підпускали.
На завершення варто згадати, що меморіальне кладовище в нас не єдине. На Берківцях (вул. Стеценка, 22) проєктують і будують «Меморіальний сквер» з аналогічним призначенням; подібні ділянки є й на інших кладовищах, але без розтрати 3–4 мільярдів гривень на далекій околиці Києва з грубим порушенням законодавства. Тож можна побудувати і без порушення закону? Можна. Але коли ціль роздерібанити мільярди, то схоже, що про законність забувають.
З часом завжди виявляється, що влада і гроші не вічні, тому є велика надія, що з часом всі дійові особи поїдуть «у гості до діда Лук’яна» на доволі великі строки. Адже наслідів, підписів документів та офіційних рішень, які мають всі ознаки навмисного скоєння злочину залишили чимало, і фактажу вистачить навіть на доставку з князівства Монако в наручниках до клітки в суді. Головне бажання. І тоді все буде Україна.
Ну, що, розібралися? Чи ще є питання по цій історії?
