Людство виникло як зграя хтивих хитрих жорстоких безволосих мавп.
Завдяки зусиллям всіх поколінь, які були до нас, ми поступово стаємо все більше людьми і все менше тваринами.
Але нас постійно тягне вниз.
Я це називаю "закон слизького схилу": якщо лише ненадовго й подекуди припинити затяті зусилля йти вгору, ми швидко сковзаємо вниз.
Деградувати легко й навіть приємно, принаймні попервах.
Не треба сперечатися, хто більше винен, -- самі люди чи їхні інституції, бо інституції -- це наші милиці, гаки й альпенштоки, нами самими створені, щоб іти вгору. Дертися вгору попри силу тяжіння, яка волає до нас із кожної клітини нашого тіла.
На цій планеті нема дорослих, окрім нас самих.
Нота оптимізму: подивіться, як далеко ми зайшли за якихось 12 тисяч років, за одну секунду вічності.
Нота песимізму: подивіться, як легко й швидко можна сковзати вниз, чи то в найрозвиненішій країні світу, чи то в найжалюгіднішій.
Майбутнє не визначено наперед.
