Виступи уповноваженого Ради з прав людини, що ТЦК мають право робити, а чого не мають, і так далі - так виглядає імітація роботи влади під час війни.
Склалася така ситуація:
аби не псувати рейтинги, влада відокремила себе від ТЦК. Є "погані" ТЦК, і є "хороша" влада. Даються завдання:
- "вирішити проблеми з ТЦК ";
- поставити якусь крапку в проблемах з ТЦК;
- покарати тих в ТЦК, хто перевищує свої повноваження.
Все, щоб народ бачив: про нього дбають, і його захищають від ТЦК.
ТЦК- "монстр". Хоча це такий самий зріз суспільства, як і ЗСУ, як навіть Верховна Рада - в усіх цих установах і системах є різні люди, як достойні, так і негідники.
АЛЕ я все ж таки зміщу акценти зі "злочинів ТЦК " до іншої сторони медалі: як саме влада планує вирішувати питання поповнення армії?
Як саме влада планує вирішувати питання ротації?
Бо "боротьба" з порушенням ТЦК прав цивільних виглядає як важливіша, ніж робота над справжньою проблемою: ЯК і КИМ замінити тих, хто не планував ставати військовим, але тим не менш воює вже кілька років?
Вони, в промерзлих окопах, теж мають права.
Але на їх захист Лубінець не виступає.
Щоб розжувати до дрібниць те, що я маю на увазі, наведу дуже просте порівняння: в родині є дві дитини. Вони обидві мають право на увагу до себе і турботу. Але з боку когось з батьків все це отримує лише одна дитина.
А як же інша?
Тому повернусь до головного сенсу цього допису: почавши бурхливу діяльність по "боротьбі зі злочинами ТЦК ", чи не зміщує влада акценти? Як саме планується захист прав тих, хто зараз на фронті?
