Працювати було важко. Лавров намагався сконцентруватися на написаному в телесуфлері тексті, але зрештою стукнув долонею по столу:
- Ні, ну я так більше не можу! Чим це тхне? Що сталося?!
- Це дух Анкоріджу, Сергію Вікторовичу.
- А не можна ніяк його прибрати? Двері зачинити?
- Не можна, Сергію Вікторовичу. Там, в коридорі, зараз Володимира Володимировича чекають. Він інтерв'ю записує. Двері зачинити - буде ж неповага.
Лавров визирнув у коридор. Там, на стільці, сидів чувак з чорною валізою, незмінний супровід самого путіна в усіх його переміщеннях. Валіза була закрита, але дух Анкоріджа не знав перешкод.
- А-а-а, тепер це ТАК називається... - протягнув Лавров. Потайки скривився. Сів за стіл. Очі знайшли телесуфлер.
- ... Всі цілі "сво" будуть досягнуті... Слухайте, хоч вікно можна відкрити?..
- Давайте краще потерпимо. Він скоро поїде.
Чувак з валізкою тихо насвистував пісеньку. Інша челядь намагалася прошмигнути коридором якомога швидше. Дух Анкоріджу впевнено крокував кабінетами Кремля.
