Станом на 2 березня 2026 року світ занурився у стан глобального хаосу, який адміністрація Дональда Трампа назвала операцією «Epic Fury» («Епічна лють»). Підтверджена ліквідація Верховного лідера Ірану Алі Хаменеї стала тактичним тріумфом Вашингтона, проте для України цей успіх перетворюється на стратегічну пастку. Поки американські ракети Tomahawk палять Тегеран, український фронт знекровлюється через дефіцит ППО, а всередині країни вибухає криза довіри, підживлена доказами системної зради у вищому керівництві — від таємних зустрічей в Омані до свідомого розмінування шляхів російського наступу.
«Епічна лють» та смерть Хаменеї
1 березня 2026 року іранські державні медіа офіційно підтвердили: 86-річний Алі Хаменеї загинув унаслідок авіаудару США та Ізраїлю по його резиденції в Тегерані. Разом із ним ліквідовано 48 ключових лідерів режиму, включаючи командування КВІР та міністра оборони.
Президент Трамп, коментуючи операцію 2 березня, заявив, що хоча початковий прогноз становив 4-5 тижнів, американські військові мають потенціал для «набагато довшого» протистояння. «Ми вже значно випереджаємо графік. Чого б це не коштувало, ми зробимо це», — підкреслив Трамп, фактично підтверджуючи перехід до безстрокової війни на знищення іранської інфраструктури.
Пожежа в 10 країнах: Географія регіонального колапсу
Ліквідація Хаменеї спровокувала ланцюгову реакцію, що вивела конфлікт далеко за межі Ірану. Станом на зараз бойові дії або масовані обстріли охопили понад 10 країн Близького Сходу:
Ізраїль: Перебуває під безперервним балістичним дощем від проксі-сил Ірану.
Бахрейні: Уражено базу 5-го флоту США.
ОАЕ, Кувейт, Катар та Йорданія: Стали мішенями іранських контрударів по американських військових об'єктах.
Ірак та Сирія: Активізувалися шиїтські угруповання, що атакують логістичні вузли Заходу.
Ємен: Хусити відновили повну блокаду Червоного моря.
Ліван: На кордоні з Ізраїлем почалися запеклі зіткнення з «Хезболлою».
Ресурсна пастка та червневий дедлайн
Факт, що знищення іранської інфраструктури об’єктивно послаблює союзника РФ, не скасовує іншого факту: розгортання регіональної війни відтягує ресурси й увагу США — і це б’є по Україні.
Для України операція «Epic Fury» — це не лише потрібне для нас знищення заводів «шахедів», але й катастрофічне відволікання ресурсів Вашингтона. Голова Об'єднаного комітету начальників штабів Ден Кейн прямо попередив: запаси ракет-перехоплювачів (зокрема Patriot) критично виснажені. США фактично призупинили частину поставок Києву, щоб забезпечити «Епічну лють».
Адміністрація Трампа використовує близькосхідну кризу як інструмент тиску. Встановлено дедлайн — червень 2026 року, до якого Україна має погодитися на територіальні поступки в обмін на припинення вогню, оскільки Вашингтон більше не вважає європейський театр пріоритетним.
Урок стратегічної суб'єктності
Аналіз подій 2018–2026 років демонструє, що Україна стала розмінною монетою у великій грі Трампа. Поки американські бомби палять Тегеран, українську державність підривають зсередини «кроти» та корупціонери.
Сьогоднішній урок для Києва очевидний: вбивство лідера Ірану не врятує Україну, якщо не буде вирішено питання внутрішньої відповідальності за здачу півдня та «оманські схеми». Україна повинна негайно повернути собі суб'єктність, очистивши вертикаль влади, інакше червень 2026-го стане датою фінальної капітуляції, продиктованої як ворогом ззовні, так і зрадниками всередині
