В ОРДЛО розпочались «червоні дні» календаря, тобто святкування 8 березня, улюбленого свята радянських людей. Їх, свят, в них багато й тримаються вони за них міцно. Я писала про божевілля, яке в ОРДЛО влаштовують на ці свята. Тут ледь пережили 23 лютого й не виходячи з алкогольного туману треба переповзати в 8 березня.
Як що чесно, ось це свято мені шкода. Радянська влада зробила усе, щоб знецінити це свято й перевести його у стан «тортік-квіточка-кастрюля», тобто забрати з пам’яті жінки її силу, її право, її рівність.
«Свято слабкого полу», який цілий рік має чекати на квіти, компліменти, увагу, бо в інші дні чоловіки не в змозі бути галантними з жінками. Насправді, це день не купівлі тортика та квітів, а день, коли людство має ще раз отримувати нагадування, що жінка має рівне право на самовизначення, на кохання, на право працювати, кар’єрний успіх, політичний успіх, на життя.
Але, будемо «танцювати» з того, що є- 8 березня свято ніжної слабкої жінки- бо саме це святкують на росії та в ОРДЛО.
«Слабка», ох, тут я згадаю ополченку Корсу, командувачку батальйону реактивного вогню «Корса», який «Градами» знищував українські міста. Й хоч вона загинула у 2022 році, все одно в ОРДЛО це символ-увага-жіночості.
З 2014-го року в ОРДЛО та на росії це свято жінок у військовій формі. А що поробиш, жінка в нас має рівні права, тому на боці росії проти України воює багато жінок з Донбасу й з росії.
Так, в нас теж жінки захищають Україну в лавах ЗСУ, така вона війна, в ній люди з обох сторін, й чоловіки, й жінки, й навіть діти.
Я ось не знаю по іншим окупованим територіям, але на Луганщині та Донеччині жінки пішли в «народное ополчение» жваво й у перших рядах. «Ополченки» ОРДЛО про них назнімали фільмів, наскладали пісень. Ну, хоч якісь докази для «Миротворця». Але поза увагою залишились тисячі жінок, які просто робили усе, щоб відправити чоловіків на війну.
Матері, дружини, кохані, саме вони робили усе, щоб їх «глава семьи и сильный пол», пішов мародерити й вбивати. Головна вимога жінки росії та ОРДЛО була- «пойди, убей украинцев и забери у них дом, награбь хоть что-то».
Я писала про це, бо саме так, під натиском матері пішов в «ополчение» брат моєї куми Сергій Пуга. Звісно ж загинув. Звісно мати живе в «лнр» (місто Антрацит), як «мати героя», але ось правда без виплат від «лнр». Тривалий час ця жінка їздила в мирну частину України, в Станицю, отримувала українську пенсію, бо на «лнр-овську» прожити важко. З пільг «мати героя» отримала лише безкоштовний пам’ятник й то лише завдяки Болотову, якщо хто пам’ятає це перший «очільник» «лнр». Потім про неї просто усі забули. Згублене життя через заздрощі, жадобу, ницість однієї «слабкої» жінки, яка напевно святкує 8 березня, якщо не померла.
Знаєте, що, ми мало вивчили цю главу «жінка на війні». Ні, свою главу ми вивчили добре, а ось з їх сторони, ні. Я маю на увазі сторону окупантів та колаборантів.
А з їх сторони жінки багато зробили зла. Жінки ОРДЛО, які стали військовими найстрашніші й найбезжалісніші кати. Особливо ті, хто вартує наших українських військовополонених.
А ще, мені зле від того, що ми так мало знаємо про жінку-ополченку, бо вони знімають форму й стають «мирные граждане». До 2022 року жінки з ОРДЛО були найважливішою частиною російської розвідки, бо вільно пересувалися мирними частинами України.
Зате ми вже багато знаємо про росіянок. Жінок, матерів, сестер, коханих, які радісно відправляють своїх чоловіків вбивати нас, українців.
Оцей вірус «любові» заразив й ОРДЛО, після того, як росіяни закрили усі шахти й шахтарі залишилися без роботи, то одразу стали мішенню для своїх «любимок», які вимагають підписати контракт й йти на війну.
Зараз вдови ОРДЛО це найщасливіші та найвеселіші люди, бо виплати, подарунки, увага.
В ОРДЛО гарно живуть лише родини військових, тому жінки все активніше підписують контракт, бо чоловіків, щоб оженилися й повернулися до жінки 200-тим, все менше, а гроші заробляти якось треба.
Оце 8 березня в ОРДЛО пройшло зі скандалами у багатьох родинах. Жінки з родин де чоловік-шахтар переховується від мобілізації та сидить вдома, а заробляє жінка, все частіше отримують від жінок прокльони та звинувачення у слабкості. Бо ж подруги, чоловіки яких воюють чи загинули й за них прийшли «гробовые», радісно діляться на заздрість усім подарунками, машинами, новими коханцями та шубами. Тому «иди воюй, как все» все частіше стає основним «блюдом свята».
Але сьогодні я не буду тасувати долі цих людей. Їх вже давно чекають у пеклі. Я просто хочу вам розповісти щось веселе та гарне, знову ж таки, жіноче, бо свято ж.
А то ми усе про війну та про війну. Ось у жіночій колонії № 18, що на Ростовщині, вибирали найгарнішу ув’язнену. Чим не святкова новина?
В цій колонії відбувають покарання рецидивістки. Хтось вбив дитину, хтось чоловіка, хтось коханку чоловіка, хтось куму, хтось подругу, хтось матір чи сестру. Хтось сидить за торгівлю наркотиками, хтось за продаж своєї дитини…
Але свято є свято. Жінки у в’язниці надягли красиві сукні, вийшли на сцену, бо на росії тюремний романтік має бути красивим.
Жінки у в’язниці, насправді на росії тема табу. Якщо раніше знімали сюжети, робили інтерв’ю, якось розповідали про ці колонії «жіночої ніжності», а тепер це зникло з інформаційного простору, бо це якось йде у розріз зі скрєпами, образом «русской женщины» у хустці, яка сумлінно молиться в церкві та готує чоловіку щі, бита, крашена, прямо з ізби.
Саме тому ФСВП перестала публікувати актуальну статистику, щодо жіночого криміналу на росії. В інтернеті є лише данні на 2021 році, але це ні про що, тому що з 2022 року жіночий кримінал зріс в рази. На 2021 рік по росії ув’язнених жінок, які перебували в в’язницях було десь 38 579 жінок, з них 10 079 у СІЗО, а 28 500 у виправних колоніях.
Зараз численність жінок у колоніях значно зросла. Бо з «сво» повертаються не тільки чоловіки, а й жінки. Які навчені вбивати, яким байдуже на дітей, людей похилого віку, на чоловіків, та на усіх. Жіноча агресія помножена на алкоголь та наркотики-страшна сила. Саме тому на росії та в ОРДЛО тема жіночого криміналу просто табуюється, бо суспільство, як на росії так й в ОРДЛО, вже якось звиклось з веселими вдовами та ріднею, яка вбиває один одного за «гробовые», але ще не дуже готове прийняти жінку-вбивцю.
Ну, а ще в ОРДЛО та на росії окремий 8-мартовсьткий треш, це незмінні подарунки жінкам. Кастрюлі, пательні, міксери, блендери, халати це отримує середньостатистична 30-45 річна жінка. Молодь віком від 16 до 25 дарує квіти, цукерки, піцу, суші. Люди старшого віку 45-55 років дарує халати, кружки, знову ж кастрюлі, скатертини. Більш багаті дарують золото, чи брендові речі, айфони, звісно дорогі букети. Більш багаті дарують квартири, авто чи подорож в Європу.
А ось мріють жінки росії та ОРДЛО у віковій категорії від 25 до 55 про спа, подорожі, спорткари…які можуть купити собі самі, коли отримають «гробовые».
