Отже, сиджу на дивані, гортаю макроекономічні звіти і розумію одну просту річ – чудес не буває. А буває просто нудна, жорстока математика.
Давайте відмотаємо на 1990 рік. Союз розвалюється, Україна і Польща стоять на абсолютно однаковій стартовій лінії. У них ВВП – 66 мільярдів доларів, а в України – (сюрприз!) навіть більше, цілих 81 мільярд. На душу населення ми мали абсолютно однакові 1600 баксів і однакову, скажімо так, глибоку кризу.
Запам'ятали ці цифри? А тепер перемотуємо плівку на прогнози 2025-2026 років.
Польська економіка входить в топ-20 світових гравців. Їхній ВВП – 1,11 ТРИЛЬЙОНА доларів.
До повномасштабної війни, у 2021 році, номінальний ВВП України становив приблизно 200 мільярдів доларів США.
Тепер погляньте на карту на першому фото. Якщо на початку 1990 року економіка однієї лише України ($81 млрд) перевершувала польську ($66 млрд), то, за прогнозами на 2026 рік, ВВП Польщі досягне $1,1 трлн і дорівнюватиме сумарному ВВП не тільки України, але й ще тринадцяти країн Східної Європи та Балкан разом узятих.
Сюжет такий. У поляків був свій "План Бальцеровича". Вони просто зціпили зуби, влаштували собі шокову терапію, відпустили ціни і рубанули державні дотації заводам-банкрутам. Інфляція 500%? Було діло, але ринок миттєво очистився від усіх економічних зомбі.
І тут – увага, головний факт! Хто б потім не приходив у них до влади – ліві, праві, центристи, консерватори – НІХТО не ризикнув відкочувати ці базові реформи назад. Глобальний інвестор подивився на цей залізобетонний спокій, зрозумів, що правила гри тут не змінюються щопонеділка, і почав заносити гроші.
Поки інші гралися в геополітику, грілися на корупції, пишалися тим, що "у нас особливий шлях" – поляки вирощували своїх "прихованих чемпіонів" – якісь там виробники дахових вікон (Fakro) чи міських автобусів (Solaris), які тихенько стали світовими лідерами. Хоча скажемо чесно – відомих компаній у Польщі досі небагато (окрім Бедронки і Жабки;))) – здебільшого великі інвестиції там зроблені серйозними європейськими, корейськими та японськими гравцями.
А банківський сектор вони просто віддали іноземцям з їхнім нудним західним ризик-менеджментом. Результат? У світову кризу 2008-2009 років Польща залишилася ЄДИНОЮ країною ЄС, яка не впала. І головне – жодних порятунків "своїх" банків за гроші платників податків.
Але апетити там великі. Спочатку вони зробили Спеціальні економічні зони. А у 2018 році взагалі сказали: "Тепер уся наша країна – це одна суцільна інвестиційна зона". При цьому не можна сказати, що у них найнижчі податки. Справа не в цьому – у Польщі є інші сильні сторони:
1. розвинена інфраструктура;
2. стабільність законодавства;
3. конкуренція між регіонами за інвестора;
4. низькі соціальні виплати – як наслідок, люди мотивовані працювати, і нижчий рівень "непродуктивної" імміграції;
5. простота відкриття та розвитку бізнесу;
6. дуже низький рівень корупції (хоча, звісно, вона повністю не відсутня).
Тому заходять серйозні компанії. Беремо корейську LG. Спочатку збирали у Вроцлаві телевізори, а зараз збудували там найбільший у Європі завод акумуляторів для електрокарів. Черга за батареями стоїть з Audi, BMW та Porsche. Тобто, коли якийсь менеджер у Мюнхені тисне педаль свого новенького електричного Porsche, енергія для нього зроблена в Польщі. Щоб ви розуміли масштаб: продукція ЛИШЕ ЦЬОГО заводу формує близько 3% всього сумарного експорту Польщі. Один завод – три відсотки експорту величезної країни!
З ІТ-сферою теж все красиво. Замість того, щоб просто бути дешевим аутсорсом для Заходу, поляки за європейські венчурні гроші почали робити свої продукти. Студія відеоігр CD Projekt випустила "Відьмака" та Cyberpunk 2077. Серйозні прибутки залишилися працювати вдома.
Агросектор? Вступивши до ЄС, Варшава вибила 76 мільярдів євро прямих дотацій виключно для своїх фермерів. Тепер їхній аграрій легко генерує з гектара 1142 долари фінансової доданої вартості. Додайте сюди ще 245 мільярда євро структурних фондів ЄС, які вони закатали в розкішні автобани. Тепер заводи можна ставити в будь-якому селі, бо логістика ідеальна.
Ну і фінал – демографія. Коли прийшли мільйони мігрантів (всі ми розуміємо, звідки і чому), польська економіка їх просто абсорбувала і відправила працювати. Офіційна зайнятість цієї нової робочої сили – 69%. Лише у 2024 році вони згенерували додаткові 2,7% до загального обсягу польського ВВП. Хоча є і дуже тривожний дзвінок: народжуваність у самій Польщі вже дуже низька – 1,01 на жінку (2024 рік, офіційні дані GUS) – тобто без імміграції населення б падало!
Коротше, дивлячись на цей польський трильйон зі свого дивана, я бачу одну просту річ.
Економічне диво – це не пошук якогось унікального "історичного шляху" і не очікування доброго чарівника з безлімітним кредитом. Це просто здатність один раз домовитися про жорсткі правила гри і перестати їх постійно змінювати.
Поки інші будуть шукати магічні рецепти порятунку та винаходити економічний велосипед на ток-шоу, поляки просто нудно і прагматично в перспективі підуть на свій другий трильйон. Бо будувати залізобетонні інституції – це трохи складніше, ніж писати красиві стратегії.
А що думаєте ви? Чи реально у нас колись просто зафіксувати правила гри для бізнесу?
