1. Удари по авіапрому рф: під прицілом ключова інфраструктура.
- Генштаб ЗСУ та Сили безпілотних систем заявили про ураження двох важливих об’єктів російського авіапрому — заводу «Авіастар» в Ульянівській області та 123-го авіаремонтного заводу в Старій Руссі. Атаки відбулися 16–17 березня.
- За наявною інформацією, на «Авіастарі» уражено інфраструктуру, зокрема укриття та місця стоянки літаків — частина повітряних суден отримала пошкодження.
- Наступної ночі був атакований 123-й авіаремонтний завод: за супутниковими знімками, зафіксовані пробоїни в ангарі, що свідчить про влучання. Обидва підприємства відіграють критичну роль у підтримці російської військової авіації — від виробництва до ремонту та модернізації техніки.
- Удари по таких об’єктах означають не лише локальні втрати, а й накопичувальний ефект: зниження темпів обслуговування авіапарку, ускладнення відновлення пошкоджених літаків і додатковий тиск на оборонно-промисловий комплекс рф.
- Фактично йдеться про системне ураження тилової інфраструктури, що поступово обмежує здатність росії підтримувати інтенсивність застосування авіації у війні.
2. Розрив між офіційною та реальною інфляцією в рф продовжує зростати, що свідчить про погіршення якості статистичних сигналів для економічної політики.
- За даними Росстату, річна інфляція становить 5,91%, а з початку року — 2,59%. Водночас населення оцінює фактичне зростання цін на рівні 15,6%, що є максимумом із серпня 2025 року. Паралельно інфляційні очікування зросли до 13,4%, що формує додатковий проінфляційний тиск і підриває ефективність монетарної трансмісії.
- Таким чином, сприйнята інфляція більш ніж у 2,5 раза перевищує офіційні показники. Суттєво змінюється і структура інфляційного тиску.
- Зростання оцінок фіксується не лише серед домогосподарств із низькими доходами, а й серед груп із заощадженнями: у цій категорії показник зріс з 12,9% до 14,8%. Це свідчить про розширення інфляції за межі базових товарів у сегменти непродовольчих товарів і послуг.
- Зростаючий розрив між статистичною та «реальною» інфляцією обмежує можливості Центробанку щодо пом’якшення грошово-кредитної політики та підвищує ризики подальшої дестабілізації цінових очікувань.
3. російський гігант «Газпром» формально вийшов у плюс, але залишається в глибокій кризі.
- Після рекордного збитку у 1,08 трлн руб. Газпром за підсумками 2025 року показав символічний чистий прибуток — 11,3 млрд руб. Однак це радше результат адміністративної підтримки, ніж відновлення бізнесу.
- Реальна картина виглядає значно гірше. Виручка скоротилася на 6,5%, а з урахуванням інфляції падіння оцінюється на рівні 15–20%. До кінця року ситуація лише погіршувалась: у четвертому кварталі компанія отримала 68 млрд руб. збитку від продажів проти 79 млрд руб. прибутку роком раніше. Фактично «прибуток» сформовано за рахунок держави.
- Скасування щомісячного податкового навантаження у 50 млрд руб., яке діяло з 2023 року, дозволило компанії уникнути глибокого мінусу. Без цього рішення «Газпром» міг би зафіксувати збиток близько 600 млрд руб.
- Стратегія компанії дедалі більше залежить від Китаю. Розрахунок робиться на збільшення постачань і потенційний запуск «Сили Сибіру-2». Водночас переговорна позиція Пекіна традиційно жорстка — це означає нові цінові поступки і подальше зниження маржинальності. У підсумку «Газпром» залишається вразливим: втрата європейського ринку, падіння доходів і залежність від політичних рішень підривають його фінансову стійкість.
- Символічний прибуток не змінює загальної тенденції — деградації експортної моделі та зниження ролі компанії як ключового донора російського бюджету.
4. росія втрачає статус ключового ринку для китайських авто.
- Частка рф в експорті автомобілів із Китаю різко скоротилася: з 14,5% у 2024 році до 4,7% у 2025-му, а на початку 2026 року — вже до близько 3%. Фактично падіння відбулося майже у п’ять разів за рік. Ще недавно росія була найбільшим зовнішнім ринком для китайського автопрому, однак ця позиція швидко зруйнувалася.
- Причини — внутрішні: різке підвищення утилізаційного збору, уповільнення економіки та фактично недоступні кредити через високі ставки. У результаті попит обвалився, і навіть китайські виробники, які активно зайняли нішу після виходу західних брендів, почали втрачати інтерес до російського ринку.
- Це показовий сигнал: рф втрачає привабливість навіть для «дружніх» постачальників. Ринок звужується, купівельна спроможність падає, а державне регулювання лише погіршує ситуацію.
- У ширшому контексті це означає подальшу ізоляцію споживчого сегмента економіки — росія перестає бути значущим імпортним ринком навіть для Китаю, на який сама ж і робила ставку після втрати Заходу.
5. росія розглядає можливість відправлення озброєних морських патрулів для захисту «тіньового флоту».
- москва розглядає можливість супроводу танкерів «тіньового флоту» військовими патрулями та навіть їх озброєння. Йдеться про створення так званих «мобільних вогневих груп» для захисту суден, а також встановлення спеціальних засобів оборони безпосередньо на танкерах.
- Фактично росія визнає, що її експортна інфраструктура стає дедалі більш вразливою до атак і тиску. Показово, що паралельно відбувається зміна підходу до самого «тіньового флоту». Якщо раніше такі судна маскувалися під прапорами третіх країн і використовували схеми приховування, то тепер частина з них переходить під російський прапор.
- Це свідчить про звуження можливостей обходу санкцій і посилення контролю з боку Заходу.
- У підсумку рф змушена переводити напівлегальні логістичні схеми в напіввійськову площину. Це підвищує витрати, ризики ескалації та ускладнює експорт нафти, підриваючи й без того нестійку модель поставок.
6. Два російські танкери з нафтою та нафтопродуктами прямують до Куби, попри посилений санкційний тиск США.
- Перший танкер — Anatoly Kolodkin — перевозить близько 730 тис. барелів нафти Urals і раніше фігурував у повідомленнях про санкційні схеми.
- Водночас більш показовою є ситуація з другим танкером — Sea Horse, який транспортує близько 200 тис. барелів російського газойлю. Судно ще наприкінці лютого завантажило паливо поблизу Кіпру, після чого застосувало типову схему обходу санкцій: 25 лютого вимкнуло AIS у відкритому морі (понад 500 морських миль від Багамських островів) і залишалося «невидимим» до 17 березня.
- Після відновлення сигналу танкер продовжив рух у напрямку Карибського басейну, що прямо вказує на ймовірну доставку вантажу до Куби. Такі маніпуляції з навігаційними даними є характерною ознакою приховування маршрутів і кінцевих отримувачів у межах санкційно чутливих операцій.
- На відміну від сирої нафти, постачання газойлю має критичніше значення для Куби, яка переживає гострий дефіцит пального. В умовах, коли внутрішній видобуток покриває лише близько 40% потреб, навіть відносно невеликі партії дизельного сегмента безпосередньо впливають на стабільність енергосистеми.
- Рейс Sea Horse демонструє не лише спроби росії підтримувати експорт нафтопродуктів в обхід санкцій, але й зростаючі ризики — як з точки зору контролю з боку США, так і потенційного посилення обмежень проти «тіньового флоту».
7. Орбан загострює конфлікт з ЄС, ставлячи під загрозу €90 млрд для України.
- Прем’єр Угорщини Віктор Орбан знову використовує право вето, погрожуючи заблокувати пакет фінансової допомоги Україні на €90 млрд. Цей крок ставить ЄС перед вибором: або піти на поступки, або перейти до відкритого конфлікту з Будапештом.
- Ситуація виглядає як кульмінація багаторічної тактики Орбана — системного шантажу Брюсселя. Водночас цього разу реакція в ЄС значно жорсткіша.
- У низці країн уже відкрито обговорюють можливість застосування статті 7 — механізму, який дозволяє позбавити державу права голосу в Євросоюзі.
- Риторика також змінюється: європейські дипломати прямо говорять про «новий рівень неприйнятної поведінки» з боку Угорщини. Фактично формується консенсус, що подальше блокування рішень, критичних для безпеки Європи, більше не може залишатися без відповіді.
- Конфлікт посилюється й політичним контекстом: Орбан напередодні складних виборів і, за опитуваннями, відстає від опозиційного кандидата Петер Мадяр. Це підштовхує його до ще більш конфронтаційної поведінки для мобілізації електорату.
- Для росії ця ситуація вигідна: блокування підтримки України та розкол усередині ЄС прямо грають на користь кремля. Однак водночас зростає ймовірність, що після виборів Брюссель піде на жорсткі кроки проти Будапешта, щоб запобігти подальшому саботажу.
- У підсумку ЄС наближається до точки, де компроміс із Орбаном може виявитися дорожчим, ніж відкрите протистояння.
8. Південна Корея, яка після початку повномасштабної війни припинила закупівлі російської нафти, змушена повернутися до обговорення імпорту з рф через загострення енергетичної кризи.
- Уряд країни підтвердив консультації з бізнесом щодо можливих поставок російської нафти та лігроїну. Причиною стало різке погіршення ситуації на паливному ринку.
- Вперше з 1997 року влада була змушена запровадити державне регулювання цін на нафтопродукти. Ключовий фактор — проблеми з постачанням через Ормузьку протоку, через яку Корея отримувала близько 70% імпортної нафти.
- Через затяжну нестабільність у регіоні нафтопереробні заводи країни опинилися на межі дефіциту сировини. Запаси лігроїну скоротилися до кількох тижнів, що вже призводить до збоїв у нафтохімічній галузі, зокрема затримок постачання етилену.
- До введення санкцій російська нафта забезпечувала майже 30% імпорту цієї продукції, однак після 2022 року Корея повністю відмовилась від закупівель з рф. Фактично інтерес до російської нафти став вимушеним кроком на тлі тимчасових послаблень санкцій США та неспроможності швидко замістити обсяги з інших джерел.
- Попри це, повернення до співпраці з рф не виглядає стабільним рішенням: російська нафта залишається токсичним активом через санкційні ризики, логістичні обмеження та політичну непередбачуваність. Це змушує навіть вимушених покупців розглядати її лише як тимчасовий і небажаний варіант.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
