Наприкінці березня уряд підготував нову законодавчу базу для збільшення податкових надходжень, пов´язуючи це з вимогами Міжнародного валютного фонду.
Але чи справді влада шукає гроші там, де вони є, а не там, де їх найлегше забрати?
Кабмін планує суттєві податкові зміни на фоні заяв дедалі частіших заяв про брак коштів у бюджеті.
Саме час проаналізувати реальні показники в контексті загальної економічної ситуації, розглянувши ці пропозиції.
Загалом чиновники розглядають два варіанти проштовхування змін, розуміючи їхню непопулярність.
Один — рухати пропозиції різними "колонами" за рівнем токсичності, наприклад, подати зміни щодо операцій на цифрових платформах і щодо ПДВ у вигляді окремих законопроектів.
Другий варіант, як сказали в Кабміні, це "one big beautiful bill".
Саме так і казали: "один великий, прекрасний законопроект" (майже як у президента США Дональда Трампа), і 19 березня його таки оформили в документ.
Однак відповідний законопроєкт одразу після публікації зазнав широкої критики, як у супільстві, так і в парламенті.
Тому уряд повернувся до "тактики кількох колон".
Тепер перепакували більш "прохідні" новації в окремі проєкти (не змінюючи суті), а найбільш дискусійну норму про ПДВ для частини ФОПів відклали на дообрацювання (але не забули).
Отже, ми проаналізуємо найважливіші новації з погляду їхнього впливу на економіку, підприємців та звичайних громадян, запланованого обсягу надходжень до бюджету та наявні альтернативи.
Про заробіток на цифрових платформах
Мало хто звернув увагу на одну з ключових пропозицій, що вплине на значну кількість людей в Україні, — запровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи, шляхом імплементації Модельних правил ОЕСР та Директиви DAC 7.
Цей пункт також внесений в Меморандум України з МВФ та є частиною Національної стратегії доходів України.
Суть в тому, що Державна податкова служба України на щорічній основі отримуватиме від компетентних органів іноземних юрисдикцій, які є сторонами цієї угоди, інформацію про доходи, отримані резидентами України, через операторів цифрових платформ, зареєсрованих у таких юрисдикціях.
Натомість ДПС насилатиме юрисдикціям-партнерам з обміну аналогічну інформацію про їхніх резидентів.
Таким чином, в цю модель потрапляють тисячі українців, які використовують цифрові платформи для заробітку, навіть якщо тимчасово періодично знаходяться за межами країни (але залишаються резидентами України у контексті сплати податків відповідно до умов такого резидентства — маються на увазі передусім терміни перебування за кордоном).
Зараз відповідні доходи, отримані через цифрові платформи, підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18%. Але не всі сплачуються.
Тому, щоб вивести їх з тіні, пропонується встановити ставку у розмірі 5 % та "покласти обов’язки податкового агента на підзвітних операторів платформ".
Розглядається варіант, коли сплата податку розпочинається лише з планки у 2000 євро на рік, тобто менше як 200 євро на місяць (майже рівень мінімальної заробітної плати).
Але треба додати і військовий збір у розмірі 5%.
Під дію номи підпадають таксисти на платформах типу Bolt, орендодавці на Airbnb, кур’єри Glovo тощо.
Від цих новацій очікується отримати 14–15 млрд грн.
Раніше введений "податок на гугл" приніс в держбюджет торік приблизно 5 млрд грн.
Звісно, що такі податкові новації — це як "стригти свиню": галасу багато, а шерсті мало.
Механізм адміністрування податків, включно з пошуком неплатників та їх штрафуванням, в цьому випадку буде вкрай неефективним.
Для розуміння: податкова служба в Україні й досі не спромоглася налагодити адекватне адміністрування податку на нерухомість, який був запроваджений понад 10 років тому!
Немає адекватних механізмів і з адміністрування ПДФО, окрім випадків, коли за це відповідає роботодавець.
Але критикуєш — пропонуй.
Що могло б замінити цей податок більш ефективно і без шкоди для простих людей?
