Квітень і травень щороку - незручні місяці для нинішньої влади. Бо з кожною річницею їхнього здобуття посад (а нині вже сьома) - звучить тема звітування.
Бо коли обіцяєш рай, а стається пекло - у людей виникають запитання.
У влади, однак, управні сценаристи. Вони щоразу пробують помʼякшити ризики. І відволіканням уваги - і прямим запереченням.
Займаються «якбитологією», намагаючись довести одну думку: якби переміг Порошенко, краще б не було.
В арсеналі і агресивна дурня - всі ці «вінбивтік», «вінбиздав»…
… і складніші умовиводи про виклики: «путін би все одно напав», «у Порошенка не було б монобільшості», «у Порошенка не було б кредиту довіри»…
Перша група аргументів абсурдна, бо спростовується практикою. Не втік і не здав - ані у 2014-15, не маючи армії, без допомоги і з стагнуючою економікою,- ані у 2022, як би не сподівалось оточення Зеленського.
Друга група потребує дещо більшої уваги.
Насправді, путін напав - у 2014, коли Україна була формально нейтральною, а в кріслі ще досиджував янукович. Але в 2015 велику війну зупинили - Мінськими угодами, які так проклинає нинішня влада. І от ступінь ескалації путін і його стратеги обирали, вираховуючи ефективність вірогідного спротиву.
А тут відповідь на закиди про «какая разніца, кто бил би», проста і складається з одного слова. Ракети.
Не було б скасування/ відтермінування ракетних і загалом оборонних програм у 2020. Не було б голодних для Армії і ОПК 2020-21. Не було б падіння економіки вже у 2019, ще до ковіду…
Складніша ж відповідь відсилає до фактору, який зрештою визначає, як використовуються ресурси і як «граються карти», що випали (за модним нині висловом).
Якість управління.
Так, Порошенко не мав би монобільшості. Але ефективний дипломат, досвідчений управлінець і політик працював би з тим, що отримав би. Як це було упродовж 2014-2019- без потрясінь, гасячи кризи і домагаючись результатів.
Щодо довіри - теж питання. До кінця 2021 довіра до Зеленського теж обвалилася. Та що там довіра - навіть його рейтинг практично зрівнявся з порошенківським. Однак великий виклик це погасив. А якби у 2019 було не економічне падіння, а продовжився ріст… при +5% зростання економіки люди набагато поблажливіші до влади. Спитайте в Кучми, який спокійно проправив свій другий термін, і Ющенка, який з ефективного премʼєра пішов як Надія Нації…
Тож якбитологія - дуже не на користь нинішніх.
Дарма вони її замовляють.
Краще б не комизились, а прийняли простягнуту їм зараз Порошенком руку. Бо зараз вистояти, вижити і перемогти ми можемо лише всі разом.
А там, дивись, і народ багато що пробачить. Бо переможна Україна точно створить для цього більше можливостей, ніж будь-який ваш «єбачок».
