Можливо комусь в переддень Великодня та виборів в Угорщині буде цікаво.
Відомо, що туркам-османам захопити Константинополь в 1453 році допоміг угорський інженер Орбан. Він виготовив для них різні бомбарди, зокрема гігантську гармату під назвою «Базиліка». Саме вона пробила діру в мурах фортеці і дозволили військам Мехмеда ІІ взяли місто.
Якими були мотиви Орбана? Враховуючи, що за рік до падіння Константинополя він пропонував свої послуги Візантії, угорець просто хотів заробити. Але візантійська знать не бажала витрачати власні кошти, а у Костянтина ХІ Палеолога не було грошей. Після цього Орбан залишив Константинополь і зустрівся з османським султаном Мехмедом II, який планував взяти місто в облогу.
Чи скористався Орбан османським багатством? Мабуть ні, бо за однією версією він загинув під час облоги Константинополя внаслідок вибуху однієї зі своїх бомбард, за іншою – був страчений за наказом Мехмеда ІІ, який дізнався що раніше Орбан намагався продати гармату Костянтину.
Чи виграла від цього батьківщина Орбана? Точно ні. Захопивши Константинополь, османи пішли далі. Угорщина деякий час пручалася, Яношу Хуньяді навіть вдалося розбити турків біля Белграду. Але в 1526 році угорське військо було розгромлене, війська султана Сулеймана вступили в Буду та Пешт. Угорське королівство стало васалом Османської імперії, а з 1541 до 1699 року – її провінцією (за виключенням північного заходу, який відійшов Габсбургам).
Мораль така – жадібний Орбан встиг заробити грошей, але не встиг ними насолодитися, бо віддав Богу душу. Розплатою за дружбу з тодішніми ворогами західного світу стало перетворення Константинополя на Стамбул, найбільшого християнського храму Святої Софії на мечеть Ая-Софія а угорського королівства на віддалену провінцію мусульманської імперії.
Але це і так всі знають. Менш відомо інше – в той час коли мерзенний Орбан допомагав туркам готуватися до штурму православного Константинополя, папа римський Миколай V (Nicolaus PP. V), відправив на допомогу гарнізону загін з 200 неаполітанських лучників на чолі з Ісидором, митрополитом Київським та всієї Русі.
12 грудня 1452 року Ісидор Київський під час урочистої літургії в соборі Святої Софії у присутності імператора Костянтина XI Палеолога, епископів та мирян проголосив про союз Католицької та Православної церкви. В цей час в Римі його однодумець та соратник папа Миколай V намагався організувати хрестовий похід на захист Константинополя від османів. Не встиг.
На момент описаних подій Ісидор, послідовний прихильник об’єднання західного та східного християнства, був київським митрополитом уже номінально, в 1458 році він офіційно зрікся кафедри. Причина фактичного краху ініціативи союзу церков, ви будете сміятися, така ж як і зараз – Москва. Точніше князь московський Василь ІІ Темний, який і чути не хотів про спільний християнський простір і шукав свій «суверенний» шлях з «суверенною церквою». Так само як нинішні кремлівські царедворці будують «суверенну демократію» і «суверенний інтернет».
