Зрештою, для поразки Віктора Орбана, автократичного прем'єр-міністра Угорщини, знадобилася не просто звичайна виборча кампанія чи нові меседжі, а радше побудова широкого, різноманітного й патріотичного низового суспільного руху. Створивши саме такий рух, угорська опозиція змінила політику в усьому світі, стверджує Енн Епплбом у колонці в The Atlantic.
На її думку, поразка Орбана кладе край припущенню про неминучість, яке пронизувало рух MAGA, а також переконанню, присутньому й у риториці путіна, ніби неліберальні партії якимось чином приречені не просто перемагати, а й утримувати владу вічно, бо мають підтримку "справжніх" людей. Як виявилося, зауважує авторка, історія так не працює. "Справжні" люди втомлюються від своїх правителів. Старі ідеї вивітрюються. Молодші покоління ставлять під сумнів ортодоксію. Нелібералізм веде до корупції. І якщо Орбан може програти, то можуть програти і його російські та американські шанувальники.
Лідер опозиції і ймовірний наступний прем'єр-міністр Угорщини Петер Мадяр переміг із суттєвим відривом, забезпечивши собі та своїй партії "Тіша" конституційну більшість. Для цього їм довелося подолати перешкоди, які зазвичай не притаманні європейським демократіям. Після 16 років того, що сам Орбан називав неліберальним режимом, політична партія угорського лідера "Фідеш" взяла під контроль значну частину судової системи, бюрократії та університетів, а також групу олігархічних компаній, які, своєю чергою, контролювали чималий сегмент економіки.
Як зазначає Енн Епплбом, Орбан використав свій контроль над державою, щоб вибудувати надзвичайну мережу міжнародних неліберальних і ультраправих прихильників, а також механізми фінансування на підтримку частини з них. В останні тижні кампанії ці друзі та вигодонабувачі згуртувалися навколо нього. Орбана відвідували або словесно підтримували Дональд Трамп, Дж. Д. Венс, Беньямін Нетаньягу, Марін Ле Пен (лідерка французьких ультраправих), Аліс Вайдель (лідерка німецьких ультраправих) та інші неліберальні лідери з Аргентини, Польщі, Словаччини, Бразилії та інших країн. І угорські, і американські новинні організації повідомляли, що російська розвідувальна група розгорнулася в Будапешті, щоб посилити кампанію Орбана в соціальних мережах і, можливо, організувати провокації.
Натомість Мадяр мав дуже обмежений доступ до угорських медіа, переважна більшість яких належить або державі, або олігархам "Фідеш". Він і його партія мали обмежений доступ навіть до білбордів, як через те, що мали менше грошей, ніж правляча партія, так і через те, що багато рекламних площ контролює уряд. Лідери й прихильники "Тіши" також зіткнулися з особистими перешкодами. Авторка розповідає, що рік тому вона зустріла політика "Тіши", який розповів, що його дружина втратила роботу, а друзі почали відвертатися від нього після того, як він заявив про підтримку Мадяра. Базу даних "Тіши" в якийсь момент зламали й виклали в інтернет, очевидно, щоб заохотити переслідування членів партії. Ще три тижні тому багато лідерів "Тіши" в Будапешті погоджувалися говорити лише не під запис.
У такій ситуації, як наголошує Епплбом, Мадяр і його команда дали відсіч владі на місцях. Розуміючи, що не зможе перемогти, якщо зосередиться лише на Будапешті та інших великих містах, Мадяр їздив країною з 2024 року, відвідуючи невеликі містечка й села, багато з них – неодноразово. В останні кілька днів кампанії він проводив по п'ять-шість передвиборчих зустрічей щодня. Він уникав тем, які просував Орбан, – глобальної політики, війни в Україні, конспірології про те, що Україна буцімто діяла у змові проти Угорщини чи навіть може вторгнутися до неї, і зосереджував свої передвиборчі виступи та дописи у соцмережах на економіці, охороні здоров'я й школах. Як колишній член "Фідеш" він міг із особливою переконливістю говорити про корупцію "Фідеш". Він позиціонував себе як частину європейського, демократичного, законослухняного правоцентристського табору. Він розмахував численними угорськими прапорами – так само, як і його прихильники.
Попри величезні обмеження, а також фінансовий і політичний тиск, нечисленні журналісти, які ще могли працювати в Угорщині, також відіграли свою роль. Упродовж останніх кількох тижнів журналіст-розслідувач Саболч Пані разом із колегами з сайту Direkt36, одного з небагатьох незалежних медіа країни, терпляче спростовував антиукраїнську пропаганду Орбана, публікуючи злиті стенограми й аудіозаписи, які викривали змову Орбана та його міністра закордонних справ із путіним і російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим. Ці записи викрили те, що Пані описав Епплбом як "велику брехню про те, що Орбан був сувереністським прем'єр-міністром". І справді, Орбан хизувався і багато говорив про угорські традиції та угорський націоналізм, але коли розмовляв телефоном із російським лідером, то називав себе мишею, а путіна – левом. Роками Орбан стверджував, що бореться з тіньовими іноземними силами – Джорджем Соросом, Європейським Союзом, мігрантами, але насправді весь цей час сам залежав від іноземців.
Ці історії знайшли відгук, зауважує Епплбом, особливо серед молодих угорців. На рок-концерті на площі Героїв у центрі Будапешта в п'ятницю десятки тисяч із них почали скандувати "росіяни, забирайтеся додому" – те саме гасло, яке їхні дідусі й бабусі використовували, коли радянські солдати вторглися в їхню країну 1956 року.
Хоча результати ще не остаточні, схоже, що "Тіша" здобула понад дві третини місць у парламенті. Це дасть Мадяру конституційну більшість, яка має дозволити йому усунути частину шкоди, завданої Орбаном угорській конституції та суспільному життю. У своїй переможній промові він закликав до відставки президента, генерального прокурора, голови конституційного суду та керівників інших інституцій. Він сказав, що знову приєднає країну до європейської правової системи. У відповідь, за словами одного зі свідків, угорці на його мітингу скандували: "Європа, Європа, Європа".
Ніхто не прикидається, що це буде легко. "Фідеш" і далі домінує в багатьох угорських інституціях і бізнесах, а друзі та прихильники партії зроблять усе можливе, щоб підірвати уряд "Тіши". Орбан також залишає по собі фіскальний безлад, який, як припускає аналітик Далібор Рогач, він, можливо, навіть радий залишити, паралельно плануючи своє повернення. "Дати опозиції розгрібати економічні наслідки останніх 16 років цілком може полегшити повернення Орбана до влади в майбутньому", – написав Рогач на початку цього тижня. Дехто в опозиції, зазначає Епплбом, все ще очікує брудних трюків у найближчі дні та тижні, перш ніж Орбан формально передасть владу.
Але що б не сталося далі, наголошує Енн Епплбом, ці вибори становлять справжній переломний момент. На її думку, для більшості європейських урядів цей результат є полегшенням: поки що не знаємо, який саме уряд сформує "Тіша", але це не буде уряд, що функціонує як маріонетка росії в Європі, блокуючи фінансування ЄС для України або європейські санкції проти росії. І це не буде режим, який слугує моделлю для американців чи європейців, що хочуть захопити власні держави, розхитати власні системи стримувань і противаг або нав'язати свої неліберальні ідеології людям, які їх не приймають, завершує Енн Епплбом свою колонку.
