1. Ефект доміно: від паливного дефіциту до заборони експорту добрив Це найболючіший і найменш очевидний для обивателя маркер. Удари по НПЗ (Туапсе, Рязань, Нижній Новгород) вирізали 15-20% загальної нафтопереробки РФ (втрати становлять близько 600–900 тисяч барелів переробки на добу). Щоб не допустити колапсу на заправках і зупинки танків, уряд РФ ввів жорстке ембарго на експорт бензину.
Але далі спрацював ланцюг: менше переробки нафти і газу — менше побічних продуктів (аміаку, азоту, сірки). Дефіцит сировини та наша кампанія по заводах селітри вдарили по хімічній промисловості, що змусило РФ ввести заборону (квотування) на експорт мінеральних добрив, щоб не зірвати власну посівну. Це прямий удар по валютній виручці. Втрати від зупинки експорту палива та добрив сумарно вимивають з їхнього бюджету від 1,5 до 2 мільярдів доларів щомісяця. Це дуже смачно як для декількох десятків бомбардувань. Мінус шоста частина їхнього річного бюджету на оборону.
10. Геополітична імпотенція перед Глобальним Півднем Росія роками будувала імідж енергетичної наддержави та надійного постачальника безпеки. Коли українські дрони безперешкодно пролітають тисячу кілометрів і спалюють заводи, РФ втрачає лице перед своїми ж ситуативними союзниками (Китаєм, Індією, країнами Африки). Вона зриває контракти на постачання палива, добрив та зброї, бо все йде на внутрішній ринок. «Наддержава», яка не може захистити власні стратегічні об'єкти від дронів з фанери та пластику, автоматично переходить у статус геополітичної бензоколонки-банкрута, якій покупці диктують умови. Хто сказав «втрата мільярдів від експорту зброї»? Всім 4, тобі 5.
ПІДСУМКИ Дипстрайки — це не просто піар-акції. Це стратегічна операція з задушення економіки противника. Україна намацала ту саму "голку Кощія". Війна вузьких місць триває. Вона коштує РФ всі ці безкінечні цехи жирів за 150 млн та винесені термінали за 200 млн, місяці ремонтів та заборону експортувати найбільш маржинальні продукти за кордон.
Росія зараз нагадує людину, яка палить власні дорогі меблі, щоб зігріти будинок, бо дрова закінчилися. Вони витрачають Фонд національного добробуту, випалюють невідновлюваний моторесурс авіації та розривають власну логістику. Все це за пояснення — нам захотілося двіжухи та помити ноги в Азовському морі, як Петро І.
Кажуть, що у Туапсе тепер ідуть дощі з мазуту? Я вважаю, гарна ціна за імперські амбіції.
