За даними добре відомої в Києві міжнародної консалтингової компанії «McKinsey», Україні для відновлення потрібно понад $800 млрд! Експерти розуміють, що тепер через дуже високі військові та економічні ризики залучити такі величезні гроші буде майже не реально або має статися якесь диво.
Ключовий період відновлення - перші 5 років (у ці роки потрібно близько $360 млрд(!) із внутрішніх й зовнішніх джерел, щоб підтримати економіку та уникнути затяжної стагнації). І цілком очевидно, що внутрішній бізнес і фінансовий ринок України не здатні забезпечити такий колосальний обсяг інвестицій.
Ну, і війна вимагає колосальних ресурсів, і вони не безмежні. А коли населення країни скорочується швидше за будь-яку іншу націю світу, то це стає справжньою демографічною катастрофою: сьогодні в Україні залишилося менше 20 млн осіб. На підтвердження цього факту голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник навів такі страшні цифри: на одного народженого в Україні сьогодні припадає троє померлих.
При цьому війна вже вибила значну частини промисловості. Енергетика зношена, пошкоджена та перевантажена. Тепер і влада визнає: грошей на повноцінний ремонт й захист енергооб'єктів немає. І на цьому фоні Нацкомісія з тарифів з 1 травня цього року майже вдвічі піднімає ціну електрики (до 15 000 грн/МВт•год.) для тих, хто ще намагається працювати.
А значить далі - масове банкрутство через зростання ціни е/е, газу, палива, а також підвищення податків й зубожіння народу. Класичний мультиплікативний ефект у мінус: падіння виручки, зростання транспортних витрат бізнесу, мінус інвестиції у розширене відтворення. І це тільки початок із вже традиційним у нас ланцюжком: висока ціна на е/е → дорога продукція → падіння попиту → зупинення підприємств → звільнення працівників; і наслідки → менше податків та ще більша залежність від зовнішніх кредитів.
Судіть самі, лише «борг населення з комуналки становить 115 млрд грн! Десь 30% - це борги за тепло», - заявив нещодавно нардеп Олексій Кучеренко. Тобто мільйони українців уже не справляються з платіжками, просто не тягнуть (у них немає грошей через дуже низькі доходи).
І постає риторичне питання, чи зможе українська влада стабілізувати державний борг й платіжний баланс, а також поступово зменшити залежність від зовнішньої допомоги? Наразі ситуація дуже-дуже складна: за даними МВФ, у 2025 році наш державний борг зріс до $213 млрд (+29%), а у 2027–2028 роках може перевищити 130% ВВП!
Ключове питання: звідки взяти гроші, щоби розплатитися з такими величезними боргами? Звідки Україна візьме такі гроші – зовсім незрозуміло. А тим часом у нас утворюється величезне негативне сальдо, яке, як пилосос висмоктує із національної економіки валютні кошти, продавлюючи курс гривні, і щоб утримати ситуацію – потрібні все нові й нові фінансові вливання.
Ще рік-півтора на залишках 90-мільярдного кредиту від ЄС (якщо, звичайно, отримаємо ці мільярди) та на нових невеличких запозиченнях Україна протримається, а там уже все – глухий кут. Модель економіки, яка заснована лише на західних кредитах за умов війни, за визначенням кінцева.
А далі варіантів розвитку подій у нас залишилося не так багато:
1) різка девальвація гривні, що означатиме жити за коштами й в рамках бюджету із призовим бонусом у вигляді галопуючої інфляції, хвиль банкрутств, втрати заощаджень та масових звільнень;
2) нові рекордні американські інвестиції, які незрозуміло як прийдуть у очевидних переддефолтних умовах (тим більше, що згідно з даними на липень 2025 року, інвестгігант «BlackRock» припинив пошук інвесторів для багатомільярдного фонду відновлення України);
3) чергові ще дорожчі кредити, і тоді це буде чиста фінансова піраміда;
4) після проміжних американських виборів – можлива безпрецедентна допомога від друзів України з демократичної партії США, після якої наша влада потрапить до них у ще більшу залежність;
5) новий найжорстокіший і руйнівний етап російської агресії, після якого постраждалій Україні вдасться отримати багатомільярдну позику від країн Західного блоку.
З економічної точки зору більше нічого не може бути. Все.
