Сховати корупцію не вийде. Шило колеться крізь мішок і вимагає дії.
Найдурнішою дією влади була б атака на НАБУ і САП. Он, «рига» Христенка притягнули і тримають як варіант, щоб маніпулювати його показами.
Але реакція Європи і накрученість людей - «кодекс добризвичайного посідання», он, велелюдні мітинги протесту спровокував, - поки утримують від дурниць. Бо дурниці викличуть каскадний ефект, якого влада досі прагнула уникати.
Тому діятимуть інакше:
Найвищі - замовчуватимуть.
Речники - відволікатимуть увагу.
Медіа-осблуга - висміюватиме, хейтитиме і знецінюватиме.
Щоб людям залишалось лише ремствувати в приватних бесідах і соцмережах, випускати пару і зловити-таки кожному своє «не все так однозначно» чи «та всі вони однакові».
Дуже різні мислеформи такого змісту вже розкидані по мережах і активно просуваються.
Яка ціна цьому?
Проґавлений шанс покращити якість управління під час війни.
А це оплачується кровʼю.
Бо корупція - це не лише злочин проти справедливості.
Це ще і підрив ефективності, а на війні - життєздатності. Бо обираючи не найкраще, а вигідне корупційно рішення,- отримуємо менше, дорожче і гірше у результаті.
Менше знищених ворогів.
Менше збережених життів.
Дорожчу ціну у всіх сенсах і гірше становище.
Ось така проста історія. Всі ж люблять прості історії?
Шановані аналітичні журналісти та експерти на цьому місці починають закликати Зеленського подумати і одуматись.
Найбільш мудрі з них самі собі й відповідають: не одумається.
Бо не вірить, що час боятися.
А дарма.
Бо реакція партнерів звична і зручна для них - карати не винуватців, а всю країну. А це означає - ще менше грошей, зброї і відтак - шансів. У найгіршому сценарії утекти може не вийти. Та зрештою, навіщо нам найгірший сценарій?
І реакція людей теж непередбачувана. Маркетологічні моделі, які непогано працювали для нинішніх правителів під час приходу до влади і для розробки штибу «мільйонів є-бабусь» чи «потужних незламностей». Але вони безсилі проти сплеску агресії людей, які не бачать виходу. Краще до цього не доводити, бо люди не слухатимуть нікого.
Що робити?
Достукатись.
Вибір між сценаріями зараз реально у руках вузького кола людей навколо Зеленського. А вони орієнтуються на відчуття власної безпеки й комфорту, ставлення людей (загалом) і настрої своїх «слуг» (конкретно).
Поки в «слугах» і керівництві не буде розуміння «треба щось робити», на добре ситуація не поверне.
Важлива роль антикорупційних органів - не зупинятись. Їм тепер дороги назад теж немає.
Важлива роль партнерів, від яких залежить виживання.
Важлива роль і опозиції в парламенті - показувати, що рішення мають кращу альтернативу.
Але дуже важливо і суспільству змусити себе почути. Вимагати вирішення кореня проблеми - способу управління.
Уряд єдності придумали недарма. Це формат, у якому всі несуть відповідальність - а значить, слідкують одне за одним, роблячи корупцію і марнотратство невигідними. Це найдієвіша мотивація.
Це треба не Порошенкові, не експертам, які до цього закликають, і навіть не партнерам.
Це потрібно нам - щоб вижити і не заплатити надмірної ціни.
Поясніть це «слугам».
