У середині травня 1945 тоді ще не сер Уїнстон Черчилль (Winston Churchill) був на вершині слави: переможець у страшній війні, незламний лідер нації, твердий та потужний політик, якого не зміг зламати навіть найстрашніший монстр в історії людства - Гітлер. Рейтинг Черчилля становив близько 83% відсотків схвалення.
Іншими словами - виборці його просто обожнювали.
І щоб швиденько перетворити цю мінливу любов нації на новий терміни при владі – Черчіль та його партія консерваторів вирішили провести швидкі вибори, які призначили на 5 липня: тобто менше ніж за два місяці після завершення Другої Світової війни.
Це були перші повоєнні вибори. Країна жила без виборів останні 10 років – і, відповідно, без зміни влади. Бо ж війна. Не на часі.
Але перші повоєнні вибори консерватори програли – разом із Черчиллем.
Причому програли розгромно. У Парламенті було втрачено 100+ голосів: 393 проти 210 місць. Тобто це було беззаперечне, хоча й несподіване фіаско.
То як так сталося ? Чому?
Адже лідера партії – Рятівника Нації - обожнювали абсолютно щиро, а передвиборча кампанія була побудована саме навколо його особистості та образу Національного Лідера. А гаслами передвичборчої кампанії були переважно такі: “Дайте йому закінчити почате”.
Але більшість виборців за це так і не проголосувало.
Серед причини такого нищівного електорального приниження називають, наприклад, те, що партію Черчилля не підтримали військові.
А ще Черчилль асоціювався з війною – та з усіма бідами, які вона несе.
Ще казали, що військовий лідер – це не те, що потрібно для повоєнної відбудови.
Та і сам Черчілль якось ляпнув “Мені без війни нудно”.
Крім того, конкуренти (партія лейбористів) значно краще та зрозуміліше склали свою передвиборчу кампанію, заклавши у неї основні очікування зморених від війни співгромадян – і це по суті була чітка програма реформ: у економіці, подоланню безробіття, відновленні, у системі медичного обслуговування.
А консерватори ніякої особливої програми дій не пропонували, натомість активно педалювали велич Найвеличнішого Лідера тодішньої сучасності.
До речі, підрахунок голосів затягнувся аж на три тижні, тому що виборці-солдати все ще знаходилися на фронтах далеко від виборчих дільниць і голосували переважно поштою. Армія Великої Британії складала на той час десь 3 мільйони осіб, на хвилиночку (до 6 млн за іншими оцінками, разом з колоніальними військами). Її підрозділи знаходилися не тільки у Європі – але також в Азії та Африці.
І на момент проведення виборів - все ще тривала війна проти Японії, між іншим.
Та і загалом: 10 років правління – це занадто для будь-якої демократії. Влада повинна регулярно змінюватися: щоб не виникали “клани”, не створювалися стабільні корупційні зв’язки, і не було впевненості держчиновників “у завтрашньому дні”.
Все це свідомо чи підсвідомо розуміла більшість виборців Британії у 1945. Але не розуміли - чи не хотіла розуміти – партія влади.
Аналогії із сучасною Україною – і особливо з Україною майбутньої – аж занадто очевидні. І перш за все – це історія про “рейтинги”.
Ті опитування, які проводять під час війни – будуть сильно, і навіть радикально відрізнятися від повоєнних опитувань. А тим більше, коли опитані виборці підуть на виборчі дільниці для таємного (!) голосування.
І так буде не тільки через схожий сценарій у Об’єднаному Королівстві 80+ років тому. А тому що плюс-мінус те саме відбулося у багатьох інших країнах: лідери країн, які виграли війну – як правило, не обираються на наступний термін повноважень.
І це за умови, що країна виграла війну.
Але якщо війна закінчилася не так шоб перемогою – тут взагалі шансів нуль.
Слід зазначити, що попри з тріском програні вибори-1945, Черчилль вже за шість років, у 1951 знов став прем’єр-міністром. Переважно тому що уряд лейбористів, який дорвався до влади, банально не зміг виконати перевиборчі обіцянки. Після чого згадали про “сильного лідера”, який є лідером опозиції й пише мемуари. А жахіття війни вже якось поступово почали забуватися.
Чи будуть ці історичні уроки вивчені в Україні – хтозна.
Але я впевнений, що той, хто їх вивчить – отримає від цього неабиякі переваги. Хоча вивчити їх зможуть не лиш всі – а лише люди розумні, освічені та адекватні.
І сподіваюся, що перевагами від вивчених уроків можна буде скористатися вже у недалекому майбутньому.
P.S.: Фото взято з офіційного вебсайту Президента України В. Зеленського.
UPD: Дехто зрозумів цей допис як порівняння Зе з Черчиллем. Насправді цей допис про те, що лідер країни воєнного часу - майже завжди програЄ вибори після війни. Навіть Черчилль
