Три події які сталися практично в один час. І всі три пов’язані з мобілізацією.
Перша. Голова нацполіції Іван Виговський повідомив, що факти нападів на військовослужбовців ТЦК і СП фіксуються Нацполіцією практично щодня. Розумієте? Щодня. Тобто у грудні 31 день, це означає що протягом грудня сталося 26-31 напад. Весело?
Далі. Командир медичної служби «Ульф» і депутатка Київради Аліна Михайлова повідомила про катастрофічну ситуацію з мобілізацією. Тут просто цитую: «Так вже немає кого саджати в ці окопи, в ці бліндажі, і особливо немає ким тримати цю лінію оборони… У нас 10 тисяч тих, хто — криві, косі — хоч якось доходять до базової загальновійськової підготовки, і ті, кому не вдалося просто втекти за паркан… Потім нам кажуть, мовляв, у вас є бойовий чисельний склад, ми дали вам 30 тисяч людей цього місяця. Але 20 тисяч пішли в СЗЧ. Де ще 10 тисяч? У одного кишка випадає, в іншого онкологія, той глухий, той сліпий, у того стадія шизофренії й він сидить на пігулках. Це ті, хто мають тримати Покровськ, Межову?».
Зауважу, це каже не депутат Олексій Гончаренко. І не інший представник опозиції. Це говорять офіційні особи цілковито лояльні до діючої влади і особисто до президента Зеленського.
До речі, про Зеленського. Тут у нас відбулася третя новина. Володимир Зеленський доручив новому міністру оборони Михайлу Федорову, цитую «розібратися з питанням бусифікації». Це перший випадок, коли слово «бусифікація» прозвучало з вуст Зеленського і було визнано що бусифікація – це проблема.
До речі, і вже згаданий голова Нацполіції Виговський повідомив що Нацполіція фіксує випадки корупції серед співробітників ТЦК і СП.
Я прямо тепер не знаю що думати. Як скоро тепер чекати пропозицію Зеленського створити для ТЦК і СП окрему форму? Якими ще фразами депутата Гончаренка заговорить Зеленський невдовзі?
Я не хочу довго розумничати. Бо реальність як на мене проста і зрозуміла як дерев’яна ложка.
Так, мобілізація проходить огидно. І всі намагання звинуватити в цьому сам народ, який (зараза така!) не хоче іти Батьківщину захищати – не витримують критики. Навіть просто поверхнє ознайомлення з історією людства повідомляє, мобілізація ніде й ніколи не була популярна. Завжди державам доводилося вдаватися до інструментів заохочення і примушення.
Причина проблем з мобілізацією – те що до мобілізації ніхто не готувався, а коли мобілізацію довелося проводити, влада доклала всіх зусиль, аби звалити мобілізацію на самих військових, а самій максимально дистанціюватися від цього невдячного діла.
Ви бачили організацію спільної роботи між військовими, поліцією і місцевою владою з метою забезпечити проведення мобілізації? Ви бачили наради у президента з цього приводу? Я нагадаю, питання безпеки – прямий обов’язок самі знаєте кого.
Окреме питання – мобілізація серед оточення Зеленського і активу «Слуг народу». Ви бачили аби Зеленський під камери викликав до себе спікера Стефанчука і донедавна голову «Слуги народу» Шуляк, і цікавився б де там служать син першого та чоловік і брат другої? Третє. Владі треба максимально мотивувати тих хто уже служить. Бо чотири роки війни людей вимотали вже до краю. А тут шлях тільки один – підвищувати зарплатні військовим. Бо якщо сержант-інструктор що навчає людей працювати із сучасною бойовою технікою, заробляє менше охоронця в супермаркеті – про що взагалі мова? Начислення бойових виплат у зоні бойових дій – окремий треш і лихоманка.
Про гарантовані періоди служби я просто мовчу. Почекаю коли ці тези депутата Гончаренка повторять на президентскому рівні, а я переконаний – про це заговорять.
Робиться все це? Ні? Тоді про що взагалі мова?
І так. Для оборони країни потрібне об’єднання сил всієї країни. А як раз цього влада не робить як таке. Вона не створює уряд національної єдності разом з опозицією. Вона не намагається ділити відповідальність з місцевою владою. Влада воює з опозицією і воює з мером столиці.
Отака реальність.
